Читать «Сестри-вампірки 3» онлайн - страница 49

– Якобе, рятуй! – відчайдушно вигукнула Сільванія. – Все просто жахливо. Я тут політала з гер ван Комбастом, і тепер він все знає…

Тут вона затнулася. Що там відбувається в Якоба? Чому так гамірно?

– Гере Цепеше, спустіться звідти негайно! – долинув до неї голос Лудо.

– Може, це гігантський кажан? Ні-і-і! Може, це літак? Ні-і-і! Це – супер-Міхай! – почула Сільванія мамин голос.

– Якобе, у вас усе гаразд? – занепокоїлась вона.

– Так-так, все гаразд, – збрехав Якоб. – Ні про що не хвилюйся… М-м-м… Лудо… Ти не міг би?.. Ну то пусте, взагалі, тут все чудово!

– Не забудьте про Беніш, вона погрожувала прийти до нас додому. Постарайтеся зробити так, щоб вона не помітила, що наші батьки не при собі, – наказала Сільванія.

– Вона вже приходила. Все пройшло прекрасно! – запевнив її Якоб. – Вибач, мені треба йти. Тож бувай, до зустрічі!

Поспіхом попрощавшись, Якоб перервав зв’язок.

Сільванія з сумом подивилася на екран телефона і, зітхнувши, опустилася на якийсь порослий мохом пеньок. А колись вона марила про романтику вампірського краю. Насправді ж це не мрії, а страшний сон! Вона сама-самісінька посеред трансільванського лісу, брат і сестра – в полоні Антаназії, а гер ван Комбаст… Про нього зараз навіть думати не хотілося!

Раптом щось під нею хруснуло.

– Pompfe! – вигукнула Сільванія, провалюючись дедалі глибше під землю.

М’яко приземлившись на сухе листя, вона озирнулася навсібіч. Судячи з усього, напіввампірка опинилася у великій печері.

– Pumpflex! – простогнала Сільванія.

Обережно підвівшись на ноги, вона стала навпомацки шукати вихід.

– Повірити не можу, що все це відбувається зі мною. Ні Дірка, ні Франца, ні Даки… Все пропало! – заголосила вона.

Раптом під стелею щось заворушилося. Сільванія подивилася вгору… Там. Угорі. Висів. Вампір!

– А-А-А-А-А! – закричала Сільванія не своїм голосом і кинулася з кулаками на вампіра.

– Стривай, Сільваніє, не гарячкуй, це ж я! – благав вампір мелодійним басом.

Очі у Сільванії мало не вилізли з орбіт від подиву.

– Мурдо?!!

Некерована тварина

Дірк ван Комбаст пишався собою: мало того, що він – неабиякий мисливець за вампірами, так ще і вправний вершник, он який чудовий вигляд він має на спині у віслюка. Принаймні він так вважав. І не безпідставно: адже не кожен зможе їздити верхи, одночасно розмовляючи по телефону. Щоправда, в деяких країнах це суворо заборонено, та раптом Трансільванія – щасливе виключення з правил?

– Я скоро повернуся, люба! – голосно кричав у телефон Дірк. – Ти тільки уяви: Сільванія виявилася вампіром!

– Ти де, коханий? Що в тебе сталося? Чому ти кричиш?

– Сільванія вміє літати! Вона – вампірка! – виразно вимовляючи кожне слово, наполягав Дірк. – А я знав! Я завжди знав, що від цієї схибленої сімейки Цепешів потрібно триматися якомога далі!

– Нічого не розумію! Що ти там робиш? Що за дивні звуки?

– А, це я зараз на віслюку їду. Потрібно звідси якось вибратися!

– Ото вже ні, Дірку, ти не можеш так просто взяти і поїхати, залишивши Сільванію саму в Трансільванії! – розгнівалася Урсула.