Читать «Сестри-вампірки 3» онлайн - страница 12

Міхай полегшено зітхнув. Але, набираючи повні груди повітря, він мало не задихнувся від мерзотного запаху. Цей запах був значно смердючіший від запаху закаканих підгузків Франца або газів, що час від часу пускав Карл-Хайнц. Що ж це таке? Поруч із конструкцією стояла скриня, а з неї стирчав якийсь білястий предмет з ліловими прожилками. Так-так, це був часник! Одягнувши респіратор і рукавички, Міхай обережно, щоб не зачепити пляшки зі святою водою, відкинув кришку і запхав голівки часнику всередину. Зачинивши скриню, він почав вбивати черговий цвях в обід велосипедного колеса, але, як на зло, схибив і вдарив молотком не по цвяху, а по великому пальцю.

– Fumps! – заволав Міхай і сердито жбурнув молоток убік. Чоловік озирнувся: звичайно, він знав, що в підвалі, крім нього, нікого немає, але у великій родині зайва обережність ніколи не завадить. Лаятися з Ельвірою йому зараз було не з руки, хоча Міхай розумів: сварка з жінкою однаково неминуча. Велика сварка. Врешті-решт йому доведеться в усьому зізнатися Ельвірі й розповісти їй про одну могутню жінку і її підступний план…

Усі знаки вказували на те, що незабаром на домівку Цепешів звалиться нещастя. Але Міхай був готовий битися за свою родину до останньої краплі його чорної вампірської крові, а, якщо треба, то й віддати життя. Так, це був його план Б. Втім, він щиро сподівався, що плану А цілком вистачить, недарма ж він майстрував оборонну споруду.

Зібравши всі свої надсили, Міхай натиснув великим пальцем на цвях, і той легко ввійшов у метал.

* * *

Твердим, упевненим кроком Антаназія прямувала лабіринтом коридорів Чорного замку. Нарешті вона зупинилася біля одних дверей і холодно посміхнулася. Повернувши ключ, жінка відімкнула двері й увійшла до кімнати. Посередині стояла оздоблена чорним оксамитом колиска. Над нею висіли брязкальця з людських кісток. Антаназія задумливо подивилася у вікно. Повний місяць, що осявав своїм блідим світлом нічне небо, нагадав їй слова старовинної колискової. Наспівуючи її, Антаназія повільно вийшла з кімнати і попрямувала до Тронної зали, де на подушці з червоного оксамиту лежала, виблискуючи золотом, маленька корона.

Скоро, зовсім скоро Антаназія здійснить свій задум.

Страшенна сварка

На кухні пахло смаженим, але не лише від пирога. Сільванія плакала. Ельвіра не тямила себе від гніву. Як могла її мила, добра, слухняна дівчинка метати вогняні погляди?! Та ще в кого! У товариша і в учительку!

Дака стояла посеред кухні, схрестивши руки на грудях.

– Досить із мене! Набридло так жити! Я більше не хочу приховувати, що я напіввампірка! Негайно піду і всім розповім! – волала вона.