Читать «Сестри-вампірки 2» онлайн - страница 42
Надя Фендріх
Сільванія віддихнула.
– Треба терміново повернути її додому, поки цей лист не знайшли батьки! Вони ж збожеволіють від тривоги!
– Я з тобою, – твердо заявив Лудо.
Повісивши слухавку, Сільванія вискочила з кімнати і з гучним тупотом спустилася сходами. Долетівши до дверей, вона ледь не збила з ніг Ельвіру, яка несла кудись стосик пластикових стаканчиків.
– Мої пташенята вбилися в пір’я і вилітають із гнізда, – посміхнулася Ельвіра.
***
На відміну від Ельвіри, Річард Бартон був цього вечора не такий усміхнений. Якоб уже злякався, що батько заборонить йому спілкуватись із Сільванією, але той, судячи з усього, робити цього і не планував.
Завантаживши велосипедний причіп шатром бедуїна, спальним мішком і гітарою, Якоб рушив до озера. Він твердо вирішив викинути з голови випадок із татом Сільванії. Ну й що з того, що Міхай Цепеш злегка чудакуватий? У когось тато розмовляє з телевізором, надто під час футбольних матчів. Його тато пише картини виключно синьою фарбою.
А тато Сільванії… час від часу кусає людей. Дивне, що правда, хобі. Але Сільванія його, на щастя, не успадкувала. Чи успадкувала? Може, варто серйозно поговорити з нею? Якоб глибоко зітхнув. Як же все у цих дівчат складно! «Спробую обговорити з нею все в поході», – вирішив Якоб і натиснув на педаль.
Старий вокзал
Дака і Гелена сиділи на даху старого, наскрізь проіржавілого вагона і над чимось безперестанку хихикали. Поруч лежали їхні рюкзаки. Подруги помітно хвилювалися, смакуючи наперед захопливу подорож.
– Зарано ми прийшли… – зауважила Гелена.
– Краще прийти на годину раніше, ніж на годину пізніше, – сухо відповіла Дака.
Гелена знизала плечима й озирнулась навкруги. Цей старий занедбаний вокзал був саме до її смаку – похмурий, таємничий і безлюдний (не враховуючи, звичайно, Даку, яка, відверто кажучи, людиною і не була).
Від хвилювання в Гелени мурашва побігла по спині. Дружити з напіввампірами – жахливо круто. Але подружитися з цією вампірською рок-групою, та ще й вирушити з ними в гастрольне турне – це просто zenzatoi futzi! Супермегабожевільно-сенсаційно!
Гелена подумки пробіглася по своїй вампірійській, адже з музикантами треба буде якось спілкуватися. Вони, звісно, знали німецьку, але Гелені жах як кортіло показати, що вона – своя-своїсінька. «Hoi boi – усе чудово, fumps – чорт, boi noap – на добраніч!» – твердила про себе дівчинка.
Пронизливий, крижаний вітер зі свистом пронісся крізь будівлю вокзалу. «Schlotz zoppo!» – подумала Гелена. У перекладі з вампірійської це означало «Який жах!» На мить Гелені дійсно стало ніяково. Вона затремтіла всім тілом, а спиною пробіг неприємний холодок.
Дака стривожено озирнулася навсібіч.
Раптом, ніби нізвідки, на одному з перонів старого вокзалу з’явився охоронець «Криптон Крекс». Дака відразу впізнала його: на концерті він стояв біля сцени. Поруч із ним був худорлявий старий із довгим сивим волоссям і вогняно-червоними, немов жарини, очима. Це був Ксантор.