Читать «Сікстен» онлайн - страница 20
Ульф Старк
Юнте йде провести Сікстена, бо хоче переконатися, що лист потрапить у поштову скриньку. Вони сідають на велосипеди. До того ж вони щасливі. Щасливі через те, що лист вийшов дуже гарний, і через те, що помирилися.
Спускаючись з пагорба, хлопці стають ногами на сідла. А одну ногу ще й випростовують позад себе.
Напевно, щось таке відчувають птахи, думає Сікстен, коли вони мчать уділ. Напевно, це і є відчуття свободи.
Він не бачить Бобо, Арне та Мікаеля Бурфоша, які їдуть на пагорб. Аж поки вони мало не стикаються лобами.
— Ну й чортяка, — зітхає Бобо.
— Ага, — додає Арне. — Та й велосипед уже не дівчачий.
Сікстен та Юнте зі свистом пролітають мимо. І невдовзі опиняються біля синьої скриньки, де Сікстен опускає листа.
— Тепер він піде далі, — каже Юнте.
— Так, лишається тільки чекати відповіді, — каже Сікстен.
ЛИСТ IЗ КАРЛСКРУНИ
Сікстен сидить біля вікна й дивиться на паркувальний майданчик.
Останній тиждень він так сидить щодня в передобідній час.
Він бачить тітку, що несе сумку з продуктами. А ще — чоловіка в кепці, що вигулює свого собаку.
І більше нічого не бачить.
Але за чверть одинадцята з’являється він. Обминає автомобілі на своєму жовтому велосипеді, а спереду в нього висить велика коричнева сумка.
Тоді Сікстен увесь напоготові.
Він чує, як розщіпається сумка. І кроки, що наближаються. Тоді Сікстен тихенько відчиняє двері. Бо в своїй кімнаті солодко спить тато. А на сходах стоїть листоноша і хитає головою.
— Sorry, малий, — каже він. — Сьогодні теж нічого. Лише твоєму татові.
Сікстен бере листа й зачиняє двері. Він відразу ж здогадується, що це за лист. Літери на конверті мовби танцюють. А якщо його понюхати, то можна відчути запах парфумів.
— Хто то був? — гукає тато зі спальні.
— Принесли пошту, — відповідає Сікстен.
Але тато вже виходить. Натягнувши на себе свій старенький боксерський халат, він протирає очі, тож не бачить, що Сікстен засовує під футболку.
— Щось цікаве? — питає він.
— Атож, — відповідає Сікстен і махає рекламною газетою. — Цього тижня акція на бройлерних курчат!
— Чудово, — каже тато.
— Ага, — згоджується Сікстен. — Але зараз мені треба збігати в одне місце.
Розкрити конверт він хоче разом із Юнте. Тож їде до нього додому на велосипеді. Конверт лежить біля грудей, і від цього його серце б’ється швидше.
— Чорт забирай, — каже Юнте, коли Сікстен заходить до його кімнати. — Вона все-таки відповіла!
Він протирає окуляри й оглядає конверт.
— Який гарний почерк, — каже він. — Ну що, може, відкриємо?
Хоч відкривають вони не відразу. Спершу випивають по склянці соку. Потім Сікстен іде в туалет.
І аж тоді вони відкривають конверт. Ось що там написано:
