Читать «Сікстен» онлайн - страница 12

— Думаєш, вона прийде? — питає Сікстен.

— Звісно, прийде, — відповідає Юнте.

Квитки вони вже купили. Сікстен сам вибирав фільм, який тато й жінка 2623 дивитимуться. Бо він знає, що татові подобається.

Тож тепер не вистачало тільки фотографії.

Сікстен сидить на канапі з фотоальбомом на колінах. Він переглядає всі фотографії, де є мама, тато й він сам.

Ось мама сміється на камеру. Вона міцно тримає Сікстена за руку. А за їхніми спинами виблискує море. То було в Данії.

Це остання фотографія, яку він вклеїв до альбому.

Потім Сікстен вибирає одну з найперших фотографій. Ту, де тато був у боксерських трусах. Ту, де він напружує м’язи рук і всміхається мамі, що стоїть поруч.

Тільки-но Сікстен розрізає фотографію, як відчиняються двері в передпокій.

Та коли тато заходить у кімнату, він сидить з альбомом на колінах, наче нічого й не було.

— Он як, — каже тато. — Ти роздивляєшся давні фотографії? Може, подивимося разом?

— Ні, мені якраз треба вийти, — відповідає Сікстен.

— Тобі треба вийти саме тоді, як я прийшов? — дивується тато.

— Просто мені треба дещо влаштувати, — каже Сікстен. — Для твого дня народження. І це справді дуже спішно.

І Сікстен вибігає.

Залишившись сам, тато сидить на канапі й гортає альбом з фотографіями. Він навіть не питає, коли Сікстен повернеться додому.

Сікстен та Юнте стоять біля поштової скриньки неподалік хімчистки.

Вони засовують фотографію в конверт. Тоді про всяк випадок приклеюють аж три марки. Старанно їх послинивши.

— Ось так, — каже Юнте. — Тепер кидай у скриньку!

І Сікстен кидає.

Конверт із легеньким шурхотом падає у скриньку.

— А тепер сплюнь, — каже Юнте.

Сікстен спльовує на скриньку.

— Ні, тричі, — каже Юнте. — Щоб пощастило.

ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ З СЮРПРИЗОМ

Тато працював цілу ніч. Тож тепер він спить майже до вечора. Хоч сьогодні в нього день народження.

Аж тут до його кімнати заходять Юнте та Сікстен.

Юнте грає на своєму синтезаторі. Сікстен несе тацю, на якій стоїть чашка кави і лежать троянда, тістечко з універмагу та чималенький пакунок.

— For he’s a jolly good fellow, — співають вони.

— Пора вже прокидатися, — каже Сікстен.

Тато розплющує очі й усміхається.

— Авжеж, — каже він.

Потім він обіймає і Сікстена, і Юнте. Тоді відкушує шматочок тістечка й відсьорбує трохи кави, яку вони самі зварили.

— Може, розгорнете пакунок? — питає Юнте.

— Ну звісно, — каже тато.

Він зумисне не поспішає розв’язати стрічку. Потім поволі розмотує папір. Бере в руки картонну коробку, пробує її на вагу і ледь струшує.

— Невже це свічник? Той, що ти зробив на уроці праці? — питає він.

— Ні, я подарував його тобі торік, — каже Сікстен. — А цього року тебе чекає сюрприз.

Тоді тато порпається в коробці. І врешті-решт виймає з неї пакет бананових карамельок із крамниці Сліпого Свена. Та ще й конверт, де лежить квиток у кіно.

— Це на вечірній сеанс, — каже Сікстен. — На «Тарзана».

Тато дивиться на рожевий квиток, і йому на очі навертаються сльози.

— Уявляю, як то буде весело! — каже він.

— Напевно, так, — каже Сікстен.

О пів на сьому тато стоїть у передпокої й оглядає себе в дзеркалі з тріснутим склом.