Читать «Сікстен» онлайн - страница 10

— Сікстене, — озивається тато.

— Га?

— Чого це ти згадав про танці?

— Я не знаю. Просто спало на думку.

Тато простягає руки й кружляє в танці — одне коло... друге.

— Хтозна, коли я востаннє танцював. Мабуть, сто років тому.

Сікстен збентежено розглядається довкола. Ген удалині їдуть на велосипедах у їхній бік якісь школярі.

— Мабуть. Але годі вже танцювати, — каже Сікстен. — Який ти подарунок хочеш на день народження?

— Мені однаково, Сікстене. Який завгодно. Тільки б це був сюрприз.

— А я хочу велосипед, — каже Сікстен.

Увечері вони сидять на канапі. Адже тато якийсь час працюватиме вдень, тож тепер вільний. Він міцно обіймає Сікстена за плечі.

Вони дивляться телевізор.

Там показують, як у Норвегії ловлять раків. Зображення періодично мерехтять. Сікстен дивиться на воду. І тоді йому на думку спадає узбережжя та Емма.

Тато дивиться на раків у телевізорі й усміхається.

— Правда ж, нам добре? — питає він. — Нам із тобою добре.

  БАЖАНО ЧОЛОВIКА В УНIФОРМI

Коли Сікстен іде шукати Юнте, сонце вже стоїть високо в небі. На шиї в нього рушник, а під джинсами плавки. Він готовий купатися.

А от Юнте ні. Йому ще треба допомогти Сліпому Свенові вставити чекову стрічку в касовий апарат. А потім насипати в коробки бананових карамельок і виставити їх на порожні полиці.

— Тато не переймається коханням, Юнте, — каже Сікстен, допомагаючи Юнте.

— Він просто не знає, що це таке, — пирхає Юнте.

— А що це таке?

— Ходімо, я тобі покажу.

Він веде Сікстена в комірчину і вмикає відео. На екрані телевізора з’являються чоловік і жінка. Вони качаються по піщаному узбережжі, а їх раз по раз омивають хвилі.

— Оце таке кохання, — каже Юнте. — А скоро ти побачиш іще дещо.

Перед тим, як виходити з комірчини, Юнте захоплює поліетиленовий пакет.

— Агов! — гукає Сліпий Свен. — Куди ви?

— Я беру сьогодні вихідний, — відповідає Юнте.

На узбережжі Юнте виймає з пакета цілу купу газетних сторінок.

— Дивися, — каже він.

Юнте навіть не перевдягається. Він у сорочці, штанях і картузику з козирком. Бо не любить засмагати.

Потім Юнте розкладає перед Сікстеном газетні сторінки.

— Тут є всі види жінок, — каже він. — Лишається тільки вибрати.

— Що вибрати? — дивується Сікстен.

— Жінку, з якою твій тато одружиться. Тут їх скільки завгодно.

І це справді так. У газетах повно невеличких оголошень від жінок, які шукають собі чоловіків для спільного життя.

— Невже всі вони хочуть одружитися? — ошелешено питає Сікстен.

— Ага, — відповідає Юнте й показує одне оголошення. — Ось послухай! «Приваблива, молода вегетаріанка життєрадісної вдачі шукає охайного практичного чоловіка. Відповідати на 2591».

— Тато любить курятину, — каже Сікстен.

— Таж ми, друже, не будемо вибирати перше, що трапило під руку, — каже Юнте. — Проглянемо всю купу.

І вони проглядають. На це йде немало часу. Вони читають про порядних жінок, що люблять прогулюватися пішки, і жінок середнього віку, що люблять мандрувати.

Сікстен коли-не-коли окидає оком узбережжя.

— Тепер тобі треба визначитися, — каже Юнте.

— Але я не думаю, що якась із них і справді підійде, — відповідає Сікстен.