Читать «Розповіді про композиторів» онлайн - страница 50

З того часу спої літературні твори Ніщинський почав підписувати псевдонімом Байда. А літературна діяльність його продовжувалася. Переклад древньо-грецької трагедії Софокла «Антігона» — одна з найсерйозніших робіт. А який благородний його труд — переклад поеми «Слово о полку Ігоревім» на грецьку мову!

Пройшло кілька років, і мистецьке життя на Україні знов пожвавилося. Театральні трупи Кропивницького, Старпцького та братів Тобілевичів виступають знов, і знавці відзначають зростання їхньої майстерності. Повертається до Одеси і Петро Іванович Ніщинський. Його ім’я на цей час стає широко відомим серед передової української інтелігенції. Йому допомагає Іван Франко у надрукуванні повного перекладу «Одіссеї» Гомера. Як і раніше, Ніщинський не уявляє собі життя без музики, без хорового співу.

…На заняття хорового гуртка аматорів поспішали його учасники. Петро Іванович взагалі не любив запізнень, а сьогодні окремо попередив — треба прибути вчасно, бо чекаємо гостя. Коли всі були вже на місцях, увійшов Петро Іванович разом з Миколою Віталійовичем Лисенком. Відомий композитор приїхав до Одеси, і Ніщинський запросив його на репетицію хору.

Заспівали пісенні твори Ніщинського, а серед них — пісні «Козак Софрон» та «Закувала та сива зозуля». Дуже сподобався Лисенку спів аматорського хору. Він подякував хористам, а потім залишився з Ніщинським для розмови. Вона була дуже цікавою й корисною для Петра Івановича. Лисенко уважно переглянув ноти творів, щойно виконані хором, розпитав Ніщинського, чи давно він пише музику, як вивчав народну пісню, які особливості и її музиці помічав, що використовує в своїх творах. Мабуть, вперше Ніщинський дістав справжню професійну оцінку своєї музики, вперше почув серйозні зауваження і творчі поради освіченого музиканта. Лисенко, в цілому, дуже схвально поставився до творів Ніщинського і згодом, організувавши хор, неодмінно виконував у концертах обидва ці твори Ніщинського. Успіх був дуже великий.

Натхненний зустріччю з Лисенком, озброєний його порадами, Ніщинський працює як композитор: пише романси і створює обробку народної пісні «Ой гук, мати, гук». Останній твір він присвятив хористам театральної трупи Саксаганського — палкого прихильника народної музики взагалі і творів Ніщинського зокрема.

Наиружена праця виснажувала сили. Старість, хвороби, самотність… Він звик жити серед людей і приносити їм користь. Не витримавши самотності, Петро Іванович, хворий, знесилений, збирається до дочки п село Ворошилівку, на Поділля. Але туди його довезли смертельно хворого: в дорозі з ним трапився удар.

На гранітному надгробнику — короткий напис:

«Петро Ніщинський. Народився 9 вересня 1832 р. — помер 4 березня 1896 р.».

Простий, скромний напис про роки життя великого просвітителя і талановитого митця.

ДВА КОНЦЕРТИ (С.Рахманінов)

Розмов про літній відпочинок було багато в домі Сатіних. На початку червня думали виїхати на дачу — в Іванівну. Давно не збиралася така багатолюдна дружна компанія, як цього року. Особливо весело буде тому, що до Сатіних приєднаються їхні родичі —подружжя Зілоті. Олександр Ілліч, професор Московської консерваторії, відомий піаніст, у колі рідних і друзів був невтомний жартівник.