Читать «Розповіді про композиторів» онлайн - страница 51

Разом із Сатінимп та Зілоті на дачі буде відпочивати близька їм родина Скалонів — дружина генерала з трьома дочками: Наталкою, Льолею і Вірочкою. Ще один учасник літнього відпочинку — Серьожа Рахманінов, родич усіх трьох сімейств. З кузинами Сатіними його зв’язувала ніжна дружба, а от зустріч з дівчатами-«генеральшами» заздалегідь лякала його. Високий, худорлявий Сергій справляв враження мовчазної, навіть сердитої людини. Саме таким він видався дівчатам Скалонам. «Чи можна взагалі подружитися з таким мовчуном?» — промайнуло в думках у кожної.

Сергій Рахманінов, студент консерваторії, теж був занепокоєний літнім відпочинком, адже він мав ще й працювати з особливою наполегливістю. Крім звичайних занять, його чекає робота над фортепіанним перекладенням балету Петра Ілліча Чайковського «Спляча красуня». Правда, Петро Ілліч не дав ще остаточної згоди Зілоті, який запропонував йому Серьожу Рахманінова. Якщо доведеться працювати над «Сплячою красунею», чи не занадто гамірливо буде на дачі й чи зможе він знайти час для занять на роялі?

Дні летіли з надзвичайною швидкістю. Наближався час від’їзду.

Дорога в Іванівку йшла крізь степ. Лише де-не-де зустрічалися переліски. Та перед селом краєвид змінився. Нарешті в’їхали в густий тінистий парк. Посеред нього стояв дерев’яний двоповерховий будинок, а далі у дворі — флігель. Всі вийшли з екіпажу і розійшлися по кімнатах розбирати речі.

А Сергій тим часом пішов знайомитися з Іванівкою. Ось праворуч від великого двору — фруктовий сад. Зелень свіжа, пахуча. Старі яблуні гнуть віти до самої землі. Сергій посидів на траві — такій приемно-прохолодній та м’якій, поблукав трохи і повернувся у двір. Тільки зараз він помітив тут альтанку, обвиту диким виноградом. У ній так затишно — чудовий куточок. Чийсь голос почувся зовсім поруч з альтанкою. Сергій перечекав, поки затихли кроки, і вийшов. «Додому вже чи ще поблукати?» — спитав сам себе і завернув у старий парк. Тут було особливо мальовничо. Вікові дерева стояли у задумі. Тінисті алеї, веселі галявинки, пташиний спів… Можна гуляти, гуляти. Чудово!

Коли він з’явився перед домом, всі вибігли назустріч і накинулися на нього:

— Ми тебе шукали…

— Де ти був?..

— Сергію, йди відпочивати, ти ж втомився!

— Покажіть йому кімнату.

Віра Аркадіївна взяла його за руку, як маленького, і повела всередину великого будинку.

— Тут будемо жити ми і Зілоті,— сказала вона. Потім додала: — І ти, звичайно.

Кімнати були затишні й привітні. Запах щойно вимитої підлоги змішувався з ароматом квітів.

— На першому поверсі — їдальня, кабінет і вітальня. — Віра Аркадіївна відчинила двері.— Це рояль Олександра Ілліча, — показала на інструмент в кабінеті.— А зараз я покажу тобі, що нагорі. Там біліардна, і в ній ще рояль.