Читать «Розповіді про композиторів» онлайн - страница 41

Від Амнеріс Радамес дізнається, що Аїду врятовано. Тепер у нього будуть сили прийняти будь-яке покарання, приготоване йому жерцями. Ось і вони: у підземеллі чути їхній суворо-урочистий спів. Тричі звертається верховний жрець до Радамеса, і грізні вигуки тромбона щоразу підкреслюють фатальну важливість цих хвилин. Запитання повторює хор жерців. Їхні голоси звучать похмуро й зловісно. Та Радамес мовчить. Гуркоче барабан, звучить звертання Амнеріс до богів, сповнене відчаю, кохання до Радамеса, гніву й люті до жерців.

Оголошено страшний вирок: замурувати Радамеса живим у підземеллі. Марні прокляття і волання Амне-ріс. «Він зрадив, він помре!» — байдуже відповідають жерці.

….У кам’япому, глухо замурованому склепі Радамес чекає смерті. Раптом він чує чийсь стогін. Це Аїда сховалася тут, щоб умерти разом з коханим.

Передсмертний дует Аїди і Радамеса звучить на фоні молитовного співу жерців у храмі та речитативу Амнеріс, яка благає богиню послати прощення коханому.

…Верді перегорнув останню сторінку опери. Тереза схвильована. На очах у неї сльози — вона глибоко вражена трагічною долею Аїди, яскравим протиставленням світлого, чистого кохання жорстокості темних сил пригнічення й деспотизму.

— Я із задоволенням співатиму Аїду, я вже люблю мою героїню, щиро дякую вам, маестро! — не може заспокоїтися співачка…

8 лютого 1872 року публіка «Ла Скала» вітала Верді та його нову оперу. Композитор був задоволений.

— Ця опера належить до моїх найкращих творів, — сказав він. — Час поставити її на те місце, якого вона заслуговує…

Травень 1873 року приніс всій Італії сумну звістку: помер відомий письменник Алессандро Мандзоні. Верді, який завжди захоплювався творами Мандзоні, запропонував написати траурний твір — «Реквієм» до першої річниці смерті «великої людини». Міські власті погодилися, і 22 травня 1874 року під керуванням автора «Реквієм» було виконано в соборі св. Марка. Величезний успіх супроводжував новий твір Верді — три концертні виконання послідували майже одне за одним. Згодом «Реквієм» прозвучав у Парижі, Лондоні, Берліні, Відні.

Створення і постановка двох видатних творів у 70-і роки — «Аїди» та «Реквієму» — були неначе рубежем творчого шляху Верді. Почалися роки творчого мовчання. Верді живе у Сант-Агаті й тільки па зимові місяці виїжджає до Генуї. Його приваблює сільське життя, подобається проводити час серед місцевих селян, працювати на свіжому повітрі. Зовпішній вигляд зовсім не видає уславленого італійського композитора. Займаючись цими простими справами, Верді постійно думає про долю свого народу, про долю сучасної молоді. З болем пише він про важке становище своєї країни: голод, жебрацтво, безробіття — жахливі страждання переживає італійський народ. Верді шукає суспільно-політичних причин цього і обвинувачує уряд, який замість роботи і хліба народові посилає солдат для розгрому демонстрацій протесту. Перебудови, які Верді здійснює на віллі Сант-Агата, він задумує не стільки для власного задоволення, скільки для того, щоб допомогти біднякам заробити собі на хліб.