Читать «Розповіді про композиторів» онлайн - страница 12

Реакційна критика виступила проти балакірсвської школи з численними звинуваченнями. Один критик вважав, що російської симфонічної музики взагалі немає, а талановите, яскраве диригування Балакірєва називав ремісництвом. Інші писали про неповагу до давнини і ненависть до західної музики… Чимало інших перешкод виникало перед Балакірєвим. Школа не мала свого постійного приміщення, не вистачало коштів на утримання персоналу, щоразу Мілію Олексійовичу доводилося шукати нові джерела, щоб здобути грошей.

Та незважаючи на всі перешкоди, Балакірєв працював до самозабуття, віддаючи своєму дітищу всі сили, думки й почуття. Репетиції хору й оркестру, заняття в музично-теоретичних класах та навчання гри на інструменті — за все це відповідав Мілій Олексійович.

Талановитий музикант, він виявив величезні організаторські здібності і гарячу відданість улюбленій справі, Так починалася яскрава музична і громадська діяльність композитора, піаніста, диригента й організатора «Могучої кучки» — творчого гуртка молодих російських композиторів — та Безплатної музичної школи. Перші роки перебування в Петербурзі були особливо значними и довгому житті Балакірєва, який пізнав і радість перемог, і біль поразок… Але історія і час владно відбирають краще, що було віддано людям, рідному народові, вітчизняному мистецтву. І тому завжди зберігатиметься пам’ять про ті буремні роки, коли народжувалася «Могуча кучка» — одне з найплодовитіпшх дерев російського мистецтва, викохане досвідченими і дбайливими руками «садівника» — Мілія Олексійовича Балакірєва.

НЕЗАКІНЧЕНА СИМФОНІЯ (Ф.Шуберт)

Франц прийшов на екзамен разом із батьком. Від природи мовчазний і сором’язливий, він знічено оглядався. Хлопчаки почали глузувати з його потертого сюртучка, обзивати мельниковим сипом. Їхпі насмішки ще більше розпалювала Францова короткозорість. Та ось почався екзамен, і всі принишкли. Один за одним входили хлопчаки до кімнати, в якій засідала комісія на чолі із самим Антоніо Сальєрі.

Це ім’я було дуже популярне у Відні й викликало шанобливий трепет. Відомий на той час композитор, він був одним з найулюбленіших придворних музикантів. Його опери ставилися на сценах віденських театрів, інструментальні п’єси виконувалися в концертах. Сальєрі — визнаний музичний педагог, авторитетний і досвідчений. Невипадково саме Антоніо Сальєрі перевіряв музичні здібності хлопчиків, які вступали до Віденського конвікту.

Франц не дуже хвилювався, адже він ніколи не відчував у музиці жодних труднощів. Нарешті, його покликали. Хвилини, поки екзаменували Франца, здалися його батькові вічністю, і тільки природна стриманість допомогла йому взяти себе в руки.

Двері відчинилися, і Франц вийшов з екзамену. Недавні «вороги» щільним колом оточили його:

— Ну що?

Франц розгублено глянув на хлопчиків, потім перевів погляд на батька й усміхнувся: