Читать «Розвідник воюючої України» онлайн - страница 16

Вивчення прикордонної смуги показало, що вона на деяких відтинках стала недоступною. Все ж, вибравши перспективнішу ділянку кордону підпільники почали готуватись до переходу: складати графік переходу нарядів, вивчати територію на другому березі Бугу з вежі костела. Через погані передчуття „Гефайста" вони відклали перехід на одну добу. Але навіть це не допомогло їм прорватись через прикордонну зону: наступної ночі, пройшовши 200 метрів вглиб радянської території, вимушені були вступити в бій з прикордонним нарядом і повернутись в Кристинопіль. Стрілянина, яка піднялась на радянському боці, привернула увагу німецьких прикордонників, так що довелось потайки добиратись до підпільної хати ще й по німецькому боці. Провід, дізнавшись про невдалу спробу переходу, наказав негайно прибути до Кракова.

Час, коли німці звертали мало уваги на цивільних, які швендяли в прилеглих до кордону територіях, пройшов, і підпільникам забрало немало часу добратись до Проводу, отримати нові інструкції на випадок початку війни, документи на випадок перевірок патрулів та кружним шляхом знову добратися до кордону. їхали через Люблин, Грубешів, з тривалими затримками поїздів. Німецька артпідготовка вдосвіта перед наступом застала їх на станції Угнів, за декілька десятків метрів від кордону. Бойові дії внесли свої корективи в напрямок руху групи. Хоча в планах Мудрика було перейти кордон (чи вже тепер — лінію фронту, — між Кристинополем і Сокалем, де він виходив на прямий зв'язок з Легендою, реалії бойових дій знову привели його в Кристинопіль.

Там він зайшов до свого однолітка Осипа Жовківського, в хаті якого видима смерть обійшла Степана стороною. Під час нальоту радянської авіації бомба потрапила в будинок, дошки стелі привалили Мудрика. Однак він опам'ятався, виліз з — під завалу і навіть витягнув з — під улаків будинку сестру Осипа. З перервами, бо бомбардування продовжувалось, заніс її в монастир, де німці відкрили госпіталь, знову повернувся до зруйнованого будинку, під уламками якого мусів знайти свої речі та документи. В піджаку були три дірки розміром з квасолю. На руїнах знайшов валізку Жовківських і забрав її з собою. Шукаючи господарів, зайшов до їхньої родини, залишив їм валізку. Виявилося, що старий Жовківський поранений. Коли Мудрик зустрів нарешті його плачучу дружину та розповів, де дочка і де їхній маєток, вона не мала слів, щоб віддячитись Степанові. Та його вже чекав „Гефайст" і нічний 25–кілометровий перехід. Лінія фронту зупинилась, червоноармійські частини проводили контрудар в районі Бродів.

Кілька ночей переходів від однієї зв'язкової хати до другої показали, що організаційна мережа функціонує надзвичайно справно. В Бузьку Мудрик вийшов на зв'язок „Леґенди", який чекав посланців від Бандери і залишив інструкції для кур'єрів. В Лопатині місцевий провідник „Чорноморець" приділив до Степана провідника. Атмосферу тих днів, дії та наміри сторін добре відображає спогад самого Степана Мудрика: