Читать «Розвідник воюючої України» онлайн - страница 14

З того відпочинку найприємніше враження залишилося в Степана Мудрика від святкування Різдва. Після напружених днів життя у підпіллі, в щоденній готовності до боротьби, в очікуванні облави, велике релігійне свято в оточенні друзів діяло як бальзам на напружені нерви. Друзі слухали співи монастирського хору з Кристинополя, колядували самі, згадували приятелів, які працювали задля спільної справи по другий бік кордону.

В середині січня у Кракові почався вишкіл. Мудрик зголосився за вказаною адресою на Зеленій вулиці, число 23, до поручника Василя Сидора — „Кравса", який пізніше в УПА був відомий як полковник „Шелест". Приміщення було зареєстроване за полковником Романом Сушком, ветераном Легіону Українських Січових Стрільців, близьким співпрацівником засновника ОУН Євгена Коновальця.

За кілька днів почались курси. Ідеологію читав Дмитро Мирон — „Орлик", який пізніше був провідником Мудрика в Києві, організаційну роботу Ярослав Старух (пізніше — провідник Закерзоння „Стяг"), розвідку та контррозвідку Микола Арсенич (керівник Служби Безпеки в час провідництва Романа Шухевича), конспірацію — Дмитро Маївський. Військовий вишкіл проводили люди, які пізніше займали посаду начальника штабу УПА: сотник Грицай (генерал Перебийніс) та сотник Гасин (полковник Лицар), крім них ще командир округи УПА Василь Сидор (полковник Шелест) декілька інших людей, які відзначились чи то в боях за Карпатську Україну, чи то доля судила їм відзначитись в майбутній УПА. Кожен з цих викладачів на підставі німецьких, польських, радянських та французьких військових учбових матеріялів написав підручник з певної військової спеціалізації, Організація розмножила його на ротаторі. Навчання забирало весь день, бо крім лекцій, треба було опрацьовувати конспекти, готувати реферати. Лише в неділю Степан йшов до церкви, потім вивчав Краків.

Напередодні Другого Великого Збору ОУН курси закінчились. Іспити, крім викладачів, приймали Ярослав Стецько та Роман Шухевич. Після вишколу Мудрик ще пройшов шоферські курси і повинен був іти знову в Галичину. В Кракові Степан став свідком протистояння двох різних концепцій в ОУН. Хоча безпосередньої участі в подіях, які призвели до поділу ОУН на бандерівців і мельниківців Мудрик не брав, його спогад показує, чому абсолютна більшість кра- йовиків пішла за Бандерою:

„Наш поділ мав досить драстичний характер. Я один раз був свідком суперечки між представниками двох відламів. Головним аргументом мельниківців проти нас було те, що ми, мовляв, засилаючи людей через кордон, непотрібно ними жертвуємо. Вони обвинувачували Бандеру у тому, що він не підкорився Мельникові. Ми ж, зі свого боку, захищали нашу позицію тим, що німці не здобудуть нам України і не запросять нас туди, якщо переможуть большевиків. Нашим обов'язком було готуватися до того, щоб самим узяти в руки власну долю. Я не міг собі ніяк уявити, як то могла відбуватися в краю боротьба без участи еміграції, яка єдина могла в тих умовах постачати для підпілля кваліфіковані, добре вишколені кадри."