Читать «Рибалки» онлайн - страница 91

Вона впала на порозі дверей і загукала:

— Ewooooh! Ewooooh!!

— Боланле, що сталося? — спитав батько. Почувши її крики, він підскочив.

— Він… у тому колодязі, о-о-о, ewoooh, — спромоглася сказати місіс Аґбаті, ридаючи й скорботно звиваючись на підлозі.

— Хто? — голосно спитав батько. — Що, хто в тому колодязі?

— Там, там, у колодязі, — повторила жінка, котру Боджа не любив і часто називав ashewo, бо якось побачив, як вона заходила до мотелю «Ла Рум».

— Я питаю — хто? — але спитавши, він вибіг із будинку. Я кинувся за ним, а Обембе — за мною.

Колодязь із трохи погнутою металевою лядою був заповнений водою вище рівня восьми футів. Сусідчине пластмасове відро лежало у вогкому дрібноземі коло колодязя. На поверхні води плавало тіло Боджі, а його одяг утворював парашут, роздутий, наче повітряна куля. Одне око в нього було розплющене, і його було ясно видно крізь чисту воду. Інше було заплющене й запухле. Його голова наполовину висунулася над водою, впираючись у вицвілу цеглу стінок криниці, а світлі долоні плавали на поверхні так, ніби він лежав в обіймах когось невидимого для очей інших.

Колодязь, у якому він сховався, а тоді з якого з’явився знову, завжди був частиною його історії. За два роки до того самиця яструба — мабуть, сліпа чи скалічена в якийсь інший спосіб — упала до відкритого колодязя і втопилася. Пташку, як і Боджу, не помічали в ньому багато днів, тож вона просто лежала собі тихенько під водою, як отрута у кровотоці. А коли надійшла година, вона набухла і сплила вгору, але на той час уже почала розкладатися. Це сталося приблизно тоді, коли Боджу навернула до віри Велика хресна хода, організована німецьким проповідником і євангелістом Райнхардом Боннке у 1991 році. Після того як пташку витягли з криниці, Боджа, переконаний, що коли над чимось помолитися, то воно тобі не зашкодить, оголосив, що помолиться над водою і вип’є її. Він поклався на такий уривок із Письма: «Уздріть же, що Я наділив вас владою ступати по зміях і скорпіонах, і по злосилі усякій, і ніщо і ніяк не зможе вам зашкодити». Поки ми чекали на службовців з міністерства у справах води, яких викликав батько, щоб вони очистили воду, Боджа випив її цілу чашку. Боячись, що він може померти, Ікенна видав його, чим нагнав паніки на батьків. Заприсягнувшись суворо відшмагати Боджу пізніше, батько повіз його до шпиталю. Результати досліджень, що показали відсутність будь-якої загрози життю, принесли всім неабияке полегшення. Тож тоді Боджа переміг криницю, але кілька років потому криниця перемогла його. Вона його вбила.