Читать «Рибалки» онлайн - страница 42
Чiґозі Обіома
Коли мати того вечора побачила порожню стіну, вона нічого не сказала, тільки приготувала ебу й розігріла горщик супу з дикого манго, який зготувала попереднього дня. Коли ми поїли, вона пішла до своєї кімнати, і я подумав, що вона лягла спати. Але десь, мабуть, опівночі, вона прийшла до кімнати, яку я ділив з Обембе.
— Прокидайтеся, прокидайтеся, — погукала вона, плескаючи нас по ногах.
Я закричав від її доторку. Розплющивши очі, я побачив чітко тільки пару очей, що дивилися на мене із суцільної темряви.
— Це
— Так, мамо, — сказав я.
— Ш-ш-ш… не кричи, бо розбудиш Нкем.
Я кивнув, і хоч Обембе й не кричав, як я, але він теж кивнув.
— Хочу вас обох про дещо спитати, — прошепотіла мати. — Ви повністю прокинулися?
Вона знову поплескала мене по нозі, і я тут-таки сказав уголос: «Так!», а Обембе повторив за мною.
—
— Послухайте, — сказала мати, яка тепер сиділа на ліжку поруч із нами. — Я хочу, щоб ви обидва сказали мені, що спричинило розбрат між Ікенною і Боджею. Я певна, що ви обидва знаєте, тож кажіть — швидко, швидко.
— Я не знаю, мамо, — сказав я.
— Знаєш, — заперечила вона. — Щось мусило статися — бійка чи сварка, про яку я не знаю. Щось та й сталося — подумайте.
Я кивнув і почав думати, намагаючись зрозуміти, чого вона хоче.
— Обембе, — погукала вона після того, як її питання просто вперлося в стіну мовчання.
— Мамо?
— Розкажи мені, своїй матері, через що розсварилися твої брати, — сказала вона цього разу англійською. Потім затягла вузол раппи на грудях, ніби він ослаб — мама часто так робила, коли хвилювалася. — Кажи, вони побилися?
— Ні, — відповів Обембе.
— Це правда, Бене?
— Так, мамо.
—
Ми обидва відповіли «Ні», але відповідь Обембе прозвучала набагато пізніше за мою.
— То що сталося? — спитала вона після короткої паузи. — Розкажіть мені, мої принци, іґве Обембе й Азіківе,