Читать «Прокрастинація» онлайн - страница 97

Серджіо забавляв людей історіями про власну прокрастинацію. Усім знайомим він розповідав про випадок, коли йому довелося в туалеті магазину підгинати штани, тому що він купив новий костюм за тридцять хвилин до зустрічі з виконавчим директором своєї компанії. У братстві, до якого його прийняли в коледжі, йому присвоїли звання «Найбільший квапливець». Прокрастинація Серджіо дала йому можливість забавляти людей. Якби йому довелося відмовитися від ролі коміка, він не певен, ким би став і чи люди далі вважали би його кумедним.

Святий

Деякі люди додають власному життю сенсу та мети, дбаючи про потреби інших людей, а натомість відкладаючи власні. Звісно, у вас будуть випадки, коли ви захочете допомогти родині чи друзям, та постійна турбота за когось може відволікати вас від того, що у власному житті ви добряче зависли. Ви настільки можете присвятити себе допомозі іншим людям, що у вас вже не буде часу дбати про власні пріоритети.

Наприклад, ви плануєте провести вечір за роботою, але коли вам телефонує подруга, вся у сльозах, ви дві години висите на телефоні. Коли батьківський комітет просить вас взяти на себе відповідальність за весняний фестиваль, ви погоджуєтеся, навіть попри те, що вам доведеться присвятити цьому весь вільний час. А все тому, що ви потрібні.

Навіть попри її мниме виправдання, надмірна прислужливість — це оманливий вид прокрастинації. Коли ви обираєте зробити щось для когось, замість зробити щось для себе, ви ніби ухвалюєте альтруїстичне, щедре, похвальне рішення. Та допомога іншим, при одночасній відмові від власних потреб, не дає вам змоги зрозуміти, що найкраще для вас. Ваша власна індивідуальність і ваші цілі не можуть проявитися, доки ви витрачаєте весь свій час на те, щоб дбати про когось. Ми не переконуємо вас провадити цілковито егоїстичне життя, спрямоване лише на досягнення ваших власних цілей. Однак коли турбота про інших не дає вам змоги пізнавати самого себе, то ви не святий — а мученик.

Людина доби Відродження

Деякі прокрастинатори створюють власну самість на підставі знань потроху звідусіль. Вони хочуть, аби їхнє життя охоплювало всі сфери людського інтересу: від політики, філософії та технологій до фізіології спорту і плетіння кошиків. Потреба знати все забирає багато часу! Замість виконання роботи, вони годинами сидять в інтернеті, досліджують численні напрями своїх останніх зацікавлень, завантажують книги й читають газети з усього світу.

Часто ці люди нездатні використати свої визначні таланти на власну користь. Через свою потребу бути добре обізнаним у всьому вони не можуть взятися як слід ні до чого. Вони відмовляються обмежитись однією галуззю знань, одним окремим зацікавленням, одним передбачуваним кар’єрним шляхом. Вони вірять, що можуть стати втіленням ідеалу доби Відродження, і врешті-решт розпилюються на таку кількість напрямів, що взагалі не можуть рухатись уперед.