Читать «Прокрастинація» онлайн - страница 94

• якщо вона не лякає дорослих своїми успіхами;

• якщо вона дотримується їхніх правил;

• якщо вона завжди ставить дорослого на перше місце;

• якщо вона не вимагає від нього забагато;

• якщо вона може стати іншою людиною.

Ці умови відображають надію дитини на те, що її любитимуть. Та чи реально цій надії справдитися? Навіть якщо дитина виліпить із себе таку, якою, на її думку, вона мала би бути, немає гарантії, що її приймуть з любов’ю. І якщо її люблять, лише коли вона вписується у ці вузькі умови, то схвалення заслуговують тільки певні частини її особистості. Прокрастинація служить щоб підтримувати припущення про те, які саме речі є допустимими або дозволеними, а яку частину себе треба тримати у сховку. Дитині може здаватися, що це єдиний спосіб відчувати, що її люблять.

Наприклад, хлопчик живе з думкою, що він повинен вважати свого батька завжди правим, аби той його любив. Самооцінка хлопчика руйнується, тому що батько — «той, хто знає», а син мусить бути «тим, хто не знає». Коли хлопець вирішує взятися за написання робіт в останню хвилину, він шкодить сам собі, відмовляючись повною мірою використати свої таланти і здібності. Це змушує його залишатися у становищі того, хто не знає. Якби хлопчик не прокрастинував і дозволив собі дослідити й висловити власні ідеї, він посів би місце того, хто знає. А це було би прямим викликом його переконанню про те, де йому дозволено стояти щодо батька.

Заперечення й зміна давно вкорінених переконань про себе і свою родину може бути невтішним процесом, який дезорієнтує. Саме тому так важко подолати прокрастинацію. Це не просто питання зміни звички — це вимагає зміни вашого внутрішнього світу.

Щоправда, отримуючи доступ до своїх здібностей і тих частин себе, що їх прокрастинація запхала у сховок, ви можете отримати величезне задоволення, заявивши право на власну цілісність. Ця інтеграція і є справжньою основою для самоповаги.

10. Погляд у напрямі успіху

Отож прокрастинація не така вже й проста річ, правда ж? Ми вже далеко відійшли від її ототожнення з лінню, браком дисципліни та моральною зіпсутістю. І все ж вашу прокрастинацію можна зрозуміти: це не напасть, що нападає на вас випадково, — це поведінка, до якої ви вдаєтеся з певних причин. Прокрастинація є складним переплетінням психологічних коренів, біологічних чинників і життєвого досвіду.

З одного боку, прокрастинація робила вам послугу. Вона захищала вас від деяких неприємних істин щодо вас. Вона допомагала уникати некомфортних і, можливо, загрозливих відчуттів. Вона давала вам зручну відмовку, чому ви не рухаєтеся в напрямі, що якимось чином вам неприємний. Та хай які причини вашої прокрастинації й увесь можливий від неї комфорт, який вона вам забезпечувала, ви також заплатили за неї певну ціну.

Погляньмо на рахунок. Ви стримували свої зусилля на роботі або в навчанні; ви не дозволяли собі піти на ризик і випробувати нові можливості; ви заборонили собі природно й спонтанно висловлювати свої думки і показувати емоції; ви діяли відповідно до обмеженого бачення про те, ким ви, на вашу думку, мали би бути. Ви розчаровували людей, яких любите, а ще підводили чи дратували інших. І найважливіше, ви заплатили своїми емоціями — тривожністю, невдоволенням, відчуттями обману або розпачу — і, що найдорожче з усього, пригніченою упевненістю в собі.