Читать «Прокрастинація» онлайн - страница 60

Щоб змінити хід речей, вам спершу слід прийняти моменти пережитого досвіду, з яких складається ваше життя. Тоді ви повинні прийняти, що Старий Я відповідальний за зміни. І парадоксально, але коли ви приймаєте Старого Я, то починаєте звідти, де стоїте насправді, й отримуєте більше шансів стати Новим Я.

Старе добре минуле

Джош упивався своїми давніми успіхами. Він завжди був хорошим спортсменом, популярним та успішним. У коледжі він був зіркою баскетбольної команди і сподівався потрапити в NBA, однак травма коліна завершила його кар’єру в баскетболі. Після цього Джош не знав, куди себе подіти. Він почав працювати продавцем у компанії, яка виготовляла програмне забезпечення, був приязним і ввічливим, але не особливо переймався строками. Він традиційно запізно подавав торгові звіти та документи про транспортні витрати, зневажав адміністративні аспекти своєї роботи й обурювався, що його «тупі» співробітники отримували підвищення або переходили на кращу роботу. «Вони за все своє життя не зробили нічого особливого, — скаржився він. — Це не їхнє ім’я скандувала вся спортивна зала».

Думка Джоша про самого себе застрягла у минулому, коли він був зіркою. Та сьогодення тиснуло на нього незалежно від його волі. Йому було тридцять вісім, коли його дружина завагітніла. Потім у батька стався серцевий напад, і за рік він помер. Джош несподівано для себе виявив, що сидить на могилі власного батька із річною дитиною на руках.

Ми бачимо, що життя в минулому може психологічно заспокоювати. Воно ніби дає безпечний прихисток від реалій дорослого життя — вимогливих, втомливих і спустошливих. Згадки про минулу славу та мрії про майбутній успіх можуть слугувати м’яким буфером для болючої реальності або життєвого ступору.

У минулому живуть не лише молоді люди: реалій наступного життєвого етапу можна уникати у будь-якому віці. Люди середнього віку можуть відкладати проведення медичних обстежень, адже не хочуть зустрічатися з початком власного біологічного занепаду. У середньому віці людина може чекати від власного тіла тієї самої поведінки, яку воно мало у двадцять, і не хотіти приймати істину про те, що, навіть якщо вона веде активний і здоровий спосіб життя, її тіло невідворотно змінюється. Багато людей після п’ятдесяти відкладають думки про пенсійне забезпечення або планування власної фінансової подушки і поводять себе так, наче все життя збираються працювати в такому самому ритмі і з такими самими здібностями. Зволікання запобігає зіткненню з деякими незаперечними фактами щодо часу: час минає; майбутнє наближається; ви старієте; існують певні межі того, що ви встигнете зробити за життя; і найбільш неприємний із неминучих фактів — рано чи пізно ви помрете.

Чи минуле лишилося в минулому?

Роздумуючи про ваше унікальне суб’єктивне переживання часу, корисно зважити взаємозв’язок між минулим, сьогоденням і майбутнім, адже вони весь час впливають одне на одного. Хоча ми звикли думати, що минуле, теперішнє і майбутнє відбуваються послідовно, лінійно, — не все так просто. Усе, що ми переживаємо, трапляється з нами в сьогоденні.