Читать «Прокрастинація» онлайн - страница 57
Джейн Б. Бурка
Люди, які відчувають внутрішній конфлікт у зв’язку з переходом від підліткового віку до дорослого, можуть заперечувати очевидне відкриття, що деякими дорогами піти не вийде, і можуть шукати підтримки в прокрастинації, відмовляючись дорослішати. Вперто тримаючись за підліткове відчуття безкінечності часу й безмежних можливостей, вони відкладають здійснення того, що дало би їм змогу рухатися шляхом дорослішання — закінчення школи, отримання роботи та прокладання власного шляху до незалежного життя. У якомусь сенсі вони намагаються заперечити, що час минає, і борються за те, щоб лишитися вічною дитиною.
Час молодої людини
Коли вам 25–30, час стає стриманішим відповідно до реальності, хоча продовжує тягнутися далеко в майбутнє і видається напрочуд багатим ресурсом. Прокрастинатори нерідко в цей період починають ретельніше розглядати свої стосунки з часом, розуміючи, що часу на все, можливо, не вистачить і деякі можливості проходять повз. Прокрастинація — це більше не жарт і не те, що завжди можна компенсувати пізніше. Вона починає мати серйозніші наслідки: робочі дедлайни мають вплив на кар’єру та прибутки, а коли ви розпочинаєте довготривалі стосунки, прокрастинація впливає й на інших людей.
Коли ви самотні, то ціну своїх зволікань платите лише ви самі. Та щойно ви стаєте частиною пари, ваші зволікання безпосередньо впливають на когось іще, і це може стати причиною сварок у стосунках. А коли ви стаєте батьком чи матір’ю, то того самого дня, коли у вас з’являється дитина, вас катапультою перекидає із молодшого покоління у старше. З цього часу «майбутнє» обговорюється в контексті наступного покоління. І з цього часу ваша прокрастинація має вплив на всю родину.
Час людини середнього віку
Тридцять — це велика межа. Після тридцяти ви вже більше не молода людина, у якої ще все попереду; від вас очікують реалізації власного потенціалу! Після тридцяти починається середній вік, коли відсутність кар’єрних звершень та успіхів в особистому житті можуть стати болючими дзвіночками про те, що ви вибуваєте зі змагань. Оскільки прокрастинаторам важко приймати обмеження, в середньому віці вони часто переживають приголомшливе відкриття, що можуть не досягнути якихось цілей, до яких, як їм здавалося, вони «колись» прийдуть. Деякі прокрастинатори в середньому віці страждають від депресії, адже стає зрозуміло, наприклад, що у них не буде дітей, вони не винайдуть ліки від раку, не заснують стартап на мільйон доларів і не отримають Пулітцерівську премію.
Іноді в середньому віці, якщо людина не збагнула цього раніше, вона стикається з фактом, що всі приречені померти. На раціональному рівні всі ми знаємо, що життя скінченне, але прокрастинатори живуть із фантазією про безкінечність — безкінечний час, безкінечні можливості, безкінечні досягнення, — про те, що часу завжди більше, ніж насправді, і можна компенсувати все, що вони відкладали на потім. Примиритися зі скінченністю часу — це основне психологічне завдання середнього віку: «Що я досі робив зі своїм часом?», «Скільки часу мені лишилось?», «Як я хочу витратити цей час?». Озирнутись і прийняти те, що ви вирішили робити (чи не робити) зі своїм часом, може бути складно, як і побачити обмеження й можливості, що лежать попереду. Нічого дивного, що люди переживають кризу середнього віку.