Читать «Прокрастинація» онлайн - страница 55

Джейн Б. Бурка

Незалежно від того, яким є наше відчуття часу відповідно до культурного впливу, нам усім доводиться розбиратися із хитросплетіннями нашого особистого відчуття часу та часу інших людей, що поєднує нас із рештою світу.

Відмовляючись приймати реальний час і наполягаючи на тому, що варто дотримуватися винятково вашого суб’єктивного відчуття часу, ви відокремлюєте себе від інших, а це може призвести до прокрастинації або спізнень. Одна із функцій прокрастинування (коли ви робите справи по-своєму і за власним графіком, з відчуттям, що ви господар свого часу, хай які там наслідки) — це створити ілюзію абсолютної влади над часом, над іншими та над реальністю. Але, подобається вам це чи ні, ви також підвладні правилам часу, втратам і обмеженням, швидкоплинності та смертності.

Фантазія про абсолютну владу (а це таки фантазія) — це те, що притаманно всім нам у ранньому дитинстві, і те, з чим усім нам доводиться стикатися на пізніших етапах розвитку, коли ми бачимо докази власної обмеженої сили. Якщо життя до нас прихильне, то ще від дитинства нам поступово та ніжно допомагають визнати й прийняти свої обмеження з розумінням, що наша людська природа не применшує нашої цінності та не робить нас менш вартими любові.

Еволюція відчуття часу

Cуб’єктивне відчуття часу розвивається та змінюється відповідно до того, як ми йдемо життєвим шляхом. Розгляньмо цей розвиток і зважмо, як він може стосуватися вашої прокрастинації.

Ваші сьогоднішні стосунки з часом можуть характеризуватися тим його сприйняттям, яке розвинулось у вас на попередніх життєвих етапах.

Час немовляти

Немовлята проживають життя цілковито в теперішньому моменті із суто суб’єктивним часом. Неважливо, що на годиннику друга ночі, — «я хочу їсти ЗАРАЗ!». Для немовляти «час» — означає проміжок, що минає між його відчуттям якоїсь потреби та задоволенням цієї потреби. Немовлята не спроможні довго терпіти біль, і якщо їхні потреби не задовольняють достатньо швидко, в них виникає розпач: загроза виживанню.

Коли страх і тривога, яких не уникнути, виникають у подальшому житті, людина, яка реагує за принципом немовляти, вважатиме ці відчуття нестерпними та нескінченними, замість сприймати їх як нормальні відчуття, що виникають і минають. Прокрастинація допомагає людям утекти від нестерпного дискомфорту й емоційного болю, що виникає в той момент, — наприклад, від приниження через те, що ви справляєтеся з чимось не досить добре та відчуваєте себе дурнем, від убивчого розчарування, що перша спроба була провальною, від спустошливої ізоляції через самотню роботу за комп’ютером. Замість того, щоб стерпіти, ви знаходите способи здійснювати контроль на тому рівні, на якому цього не могло робити залежне немовля. Подивитися кіно! Розкласти пасьянс на комп’ютері! Здійснити набіг на холодильник! Написати повідомлення другу! Послухати музику! Навіть попри те, що прокрастинація може мати болючі наслідки у майбутньому, в ці моменти думати про наслідки так само недоцільно, як дитині, що зголодніла серед ночі, думати про завтрашній сніданок.