Читать «Прокрастинація» онлайн - страница 54

Джейн Б. Бурка

У тому, що стосується нашого суб’єктивного відчуття часу, ми всі різні, адже на нього впливають чимало чинників. Біологія нашого мозку впливає на те, як ми сприймаємо процес плинності часу. Науковці виявили «годинникові гени», що на клітинному рівні функціонують по всьому тілу і регулюють таку щоденну діяльність, як сон та прокидання. У мозку є багато різних годинникових генів, а також контрольний годинник, який керує ними. Годинникові гени впливають на те, що одні люди ефективніші вранці, а інші — активні нічні «сови». Загалом наш мозок досить вправно визначає, скільки часу минуло, але сприйняття часу може порушуватись, коли зміщується увага, змінюються емоційні стани, очікування та контекст. Люди із синдромом дефіциту уваги оцінюють часові проміжки не дуже вдало. Їм здається, що час плине повільніше, тому вони постійно недооцінюють проміжки часу і, відповідно, часто спізнюються, мають характерну нетерплячість і прагнуть рухатися швидше й швидше.

Соціальний психолог Філіп Зімбардо провів масштабне дослідження сприйняття часу, яке показало, що люди по-різному орієнтуються в часі відносно минулого, теперішнього і майбутнього. Якщо ви зациклені на одному основному баченні часу, ваш погляд на життя упереджений та обмежений. Ті, хто вміє зберігати баланс між цими трьома баченнями, ймовірно, житимуть ефективніше та більше тішитимуться життю.

Приклад незбалансованого бачення — це применшення ролі майбутнього, що може створити проблеми в сьогоденні. Дослідження з поведінкової економіки, як і дослідження соціальних психологів, показали, що, коли подія або ціль дуже віддалені в часі (наприклад, оплата за навчання вашої дитини в коледжі чи відкриття пенсійного рахунку для вас самих), вона видається майже нереальною, і тому люди сприймають її як менш важливу, ніж вона може бути насправді. Натомість ближчі в часі цілі (наприклад, придбання телевізора з більшим екраном, щоби дивитися чемпіонати з баскетболу на вихідних, або владнання податкових питань до 14 квітня) люди сприймають як більш чіткі або «видимі». Тому, навіть якщо поточна ціль (придбати телевізор) менш важлива, ніж довготермінова (заощаджувати на коледж або пенсію), вони радше робитимуть те, що є нагальним, ніж те, що матиме значення у майбутньому. Це зветься «поблажкою за рахунок майбутнього», і це та частина людського досвіду, яка робить прокрастинацію такою принадною.

Культурні відмінності у тому, як люди проживають та оцінюють час, можуть призвести до спантеличень і непорозумінь в управлінні часом і в часових домовленостях між людьми. Деякі дослідження стверджують, що американці зосереджують свою увагу на сьогоденні, на молодості, на тому, щоби зробити максимум за мінімум часу, а також на тому, щоби бути швидкими. Азіатська ж культура вирізняється значно ширшим баченням часу, яке охоплює історію і традиції, а також довготермінове планування майбутнього. У багатьох європейських країнах, наприклад Франції, Іспанії та Італії, «спізнення» більш прийнятні, і зазвичай їх не сприймають за особисту образу, як це заведено в Сполучених Штатах. У культурних традиціях Близького Сходу, Африки та іспаномовних країн люди схильні сприймати час гнучким, змінним і спонтанним. Вони вміють займатися багатьма видами діяльності та мати багато взаємодій одночасно, вони не відчувають потреби дотримуватися чітких часових зобов’язань.