Читать «Прокрастинація» онлайн - страница 2

Окрім двох життів особистого досвіду, ми вже багато років працюємо з прокрастинаторами і збираємо досвід професійний. Почали ми 1979 року, коли, працюючи в Консультаційному центрі при Каліфорнійському університеті в Берклі, зібрали докупи всі свої знання і розробили першу програму групової терапії для студентів-прокрастинаторів. У своїх групах прокрастинації ми бачили, як одні й ті самі шаблони і теми повторюються знову й знову. Хоча боротьба кожної людини була унікальною, їх поєднувало чимало схожого. Наприклад, ми з’ясували, що організувати групу вранці, з дев’ятої до одинадцятої, у понеділок у перший день канікул, абсолютно нереально — ніхто не приходить раніше десятої!

Коли ми запропонували проводити тренінги з прокрастинації для широкого загалу, нам вкотре нагадали, якого звіра ми будимо. За тиждень до дати, на яку було заплановано перший тренінг, ми вже були готові його скасувати — адже зареєструвалося дуже мало людей. Та врешті нам довелося проводити його у більшій залі — дві третини учасників записалися в останню мить.

Вже тридцять років ми працюємо з людьми у своїх приватних кабінетах, займаємося психотерапією і психоаналізом, глибинно досліджуємо питання прокрастинації протягом тривалого часу. Наші пацієнти відкривали нам думки й серця, тож нам пощастило бути людьми, з якими вони розділили свою відвертість.

Кожен такий досвід укріплював нашу думку про те, що прокрастинація — це не просто невміння управляти часом чи слабкість характеру, це комплексна психологічна проблема. В самій своїй суті проблема прокрастинації — це проблема ставлення людини до себе самої, яке відображає хитке відчуття самооцінки. У першій книжці ми назвали її проблемою самоцінності. Зараз ми наголошуємо на тому, що самоцінність ґрунтується на вмінні приймати — приймати свою біологію, свою історію, свої обставини і численні обмеження людської природи.

Чому ж через двадцять п’ять років ми вирішили, що настав час оновити нашу першу книжку? Ми хочемо поставити прокрастинацію в контекст культури сьогодення та додати нове бачення поняття прокрастинації. Окрім глибшого розуміння психологічної суті проблем, у нас є нові дані з інших джерел — нейронауки та поведінкової економіки, — які розширюють розуміння прокрастинації.

Двадцять п’ять років тому досліджень прокрастинації практично не було, однак сьогодні вже існують результати досліджень, які пояснюють, звідки вона береться. 2007 року психолог Пірс Стіл із Калгарського університету опублікував огляд майже 800 досліджень з прокрастинації, зокрема і нашої книжки 1983 року випуску, що була одним із найперших цитованих джерел. Пірс Стіл, по суті, визначив чотири основних чинники, які можуть призвести до прокрастинації: низький рівень упевненості в успішності виконання завдання, непринадність завдання, схильність відволікатися та імпульсивність, а також дуже віддалені в часі цілі та стимули. Ми із задоволенням відзначили, що результати цього дослідження підтвердили наші клінічні спостереження і рекомендації, але вважаємо, що прокрастинація насправді масштабніша, ніж показують дослідження.