Читать «Проблеми кримінальної відповідальності: навчальний посібник.» онлайн - страница 66

Отже, в злочинних діяннях окремих осіб немає небезпеки суспільним відносинам, тому вони не є об’єктами злочину. Норми чинного кримінального права охоплюють сферу конкретних діянь індивідуумів стосовно одне одного і прямо не згадують про суспільні відносини. Це обмежує можливість спекуляцій навколо суспільних відносин як об’єкта злочину. У злочинних діях окремих осіб немає загрози суспільним відносинам. Від злочину страждають не міфічні суспільні відносини, а конкретні цінності: особистість, життя, здоров’я, громадська безпека, власність тощо.

Неабияке кримінально-правове значення має поділ об’єктів злочину на види. Зазвичай їх поділяють на три види: загальний, родовий та безпосередній. Останній вид поділяють на підвиди: основний та додатковий. При цьому додатковий об’єкт буває обов’язковим та факультативним.

Зазначений підхід потребує деяких уточнень. Зокрема, перш ніж поділяти об’єкти на зазначені вище види, слід виокремити два явища та поняття про них: об’єкт кримінально-правової охорони та об’єкт злочину. Перше охоплює всю сукупність цінностей, визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, до моменту злочинного посягання на них. Тобто про загальний об’єкт можна говорити лише в його «статиці», а не як про елемент складу вчиненого злочину («динаміка»). До складу конкретного злочину загальний об’єкт не включається.

Щодо родового об’єкта слід зазначити, що він є структурним елементом так званого родового складу злочину як певної абстракції, теоретичної категорії, яка забезпечує пізнання кримінально-правових ознак групи однорідних злочинів. Родовим об’єктом є сукупність однорідних цінностей, які охороняються групою однорідних кримінально-правових норм. (Звідси – друга назва цього об’єкта: груповий). Родовий об’єкт є частиною загального об’єкта кримінально-правової охорони.

Із змісту Особливої частини КК України постає, що родові об’єкти поділяються на окремі, більш дрібні групи цінностей. Інколи їх називають видовими об’єктами кримінально-правової охорони, хоча з позиції теорії класифікації явищ ця назва не зовсім вдала. Наприклад, громадську безпеку утворюють такі її види, як загальна, транспортна та виробнича безпеки.

Своєю чергою так звані видові об’єкти поділяються на безпосередні об’єкти, які зараховують до складів конкретних злочинів як їх елементи.

Поділ об’єктів кримінально-правової охорони (об’єктів злочину) на зазначені види має пізнавальне (гносеологічне), аксіологічне (ціннісне) та кримінально-правове значення. Останнє полягає передусім у тому, що саме за родовим та видовим об’єктами має систематизуватися Особлива частина «кримінального» закону. За родовим об’єктом доцільно виокремлювати її розділи, а за видовим – глави. Зазначену частину чинного КК України побудовано по-іншому: в основу виокремлення одних її розділів покладено родові об’єкти, а в основу інших – видові (Розділи ІХ, Х, ХІ тощо), тому не можна назвати її досконалою.