Читать «Пригоди в оргазмотроні» онлайн - страница 76

У пошуках нових прибічників, які б компенсували те бракування його ідей, якому він піддався у колі найближчих прибічників Фрейда, Райх подався в політику, де й знайшов нову групу шанувальників. Його власна версія розповіді про політичне пробудження твердить, що момент, коли він осягнув, що революція в плані сексуальних звичаїв могла б призвести й до справжньої політичної революції, був часом драматичного прозріння.

* * *

30 січня 1927 року в маленькому австрійському містечку Шаттендорф, що поблизу кордону з Угорщиною, члени правої парламентської групи «Гаймвер» (Ополчення), що асоціювали себе із Християнсько-соціальною партією, увірвалися на з’їзд Соціал-демократичної партії і почали навмання стріляти в людей. Було вбито одного ветерана війни та восьмирічного хлопчика, ще одного шестирічного хлопчика було важко поранено. Через шість місяців у Відні суддя-прихильник правих трьох стрільців виправдав у «всіх злочинах».

Ігнац Зайпель, канцлер Християнсько-соціальної партії, підтримав таке неоднозначне рішення. Однак наступного дня редакція газети, яку випускала Соціал-демократична партія, «Арбайтер-Цайтунґ», оголосила таке виправдання підсудних «грубим порушенням прав, яке рідко, якщо й взагалі колись, зустрічалося в анналах правосуддя». У Відні величезна кількість робітників долучилася до страйку й об’єдналася в організації спонтанної протестної ходи на Рінґ-штрассе — головній артерії кільцевої дороги навколо центру міста. Гуртом вони марширували до площі перед так званим Justizpalast, Палацом Правосуддя. Поліція, якою керували християн-соціалісти, не була готовою до зустрічі з розлюченою юрбою. Спонтанна демонстрація перетворилася у заколот, коли натовп почав жбурляти каміння у вікна залів суду. Люди, прорвавшись крізь поліцейський кордон, пішли на штурм будівлі і в результаті винесли величезні залізні двері палацу. З неозброєних офіцерів поліції просто зірвали їх уніформи, які згодом зачепили до флагштоків й несли по місту, вимахуючи ними, мов трофеями. Чотирьох офіцерів було вбито, судові книги й протоколи вистрілювали з вікон, наче конфеті, а саму будівлю підпалили.

Коли до Райхового помешкання прийшов пацієнт і повідомив, що поліція уже вбила декількох протестувальників, Райх скасував сеанс і пішов, щоб приєднатися до демонстрантів, які саме збиралися в районі Відня, що зветься Шоттенрінґ, неподалік від його будинку. Він долучився до лав неозброєних робітників, що мовчки марширували до університету. Коли Райх побачив, що Justizpalast горить, то побіг додому, аби забрати звідти свою дружину. Енні та він стояли поблизу кафе «Аркаден» разом із близько чотирма сотнями інших й, дивлячись, як горить будівля, єднались у відчутті колективної відплати. Райх почув, як хтось із натовпу вигукнув: «Та халупа сама напросилася». Офіси консервативної пошти Рейхспост, керівництво якої вважало, що постанова суду була «справедливим вироком», також спалили того ж дня.