Читать «Пригоди в оргазмотроні» онлайн - страница 73

Як Райх пояснював, користуючись метафорами своїх фермерських часів: «Люди показують свої емоції за допомогою свого зовнішнього вигляду… Аби дістатися до ядра, в якому залягає природне, нормальне, здорове, доведеться пройти крізь середній шар. У ньому — жах і нестерпність. Страшна нестерпність. Ба більше, там ще й вбивця криється. Все те, що Фрейд намагався віднести до категорії належності до інстинкту смерті, перебуває там, у цьому середньому шарі. Він вважав, що то біологічне. Він помилявся. Це артефакт культури… Бик — шалений і нищівний, коли розгублений. Люди нічим не відрізняються. Себто перш ніж сягнути чогось вартісного — любові, життя, раціональності — доведеться пройти крізь пекло».

Як стверджує психоаналітик Мартін Ґротьян, який був знайомий із Райхом у 1920-х, Райхові колеги знали його як «розтрощувана характеру». «Я був відкритим, — писав Райх про свою техніку аналізу, — потім я стикнувся із цією стіною — і захотів знищити її». Райх сподівався висушити резервуар лібідо, який еґо вкрило кригою, аби пацієнт міг пізнати цілюще тепло тотального оргазму. Відтак, аналітик, як запевняв Райх, повинен бути «сексуально аформативним», відкритим до «пригнічених полігамних тенденцій та певних видів любовних ігор».

Зрозуміло, що пацієнтові не подобалося, коли йому безперестанку нагадували про його слабкість, й він почасти поводився агресивно у відповідь на Райхові подекуди образливі та надмірно авторитарні методи. Ричард Штерба пригадує, що «Райх ставав все більш і більш садистським, “гатячи” по броні опору пацієнта». Він припускав, що його терапевтичний нахил віддзеркалював не просто теоретичний розвиток техніки аналізу, але й Райхів «власний підозрілий характер, що і породив такий войовничий підхід до справи».

* * *

За рік до її видання, Райх подарував Фрейдові на його 70-й день народження манускрипт своєї основоположної праці «Функція оргазму» (6 травня 1926 року), підписавши: «Моєму вчителю, професорові Зигмунду Фрейду на велику пошану». У відповідь на 260-сторінковий том Фрейд саркастично одказав: «Такий товстий?» — наче натякаючи, що функція оргазму й без досліджень була сама по собі зрозумілою. Фрейд, вочевидь, не поділяв Райхового переконання в тому, що потужний оргазм — це верх людських досягнень. Через два місяці він написав Райхові запізнілий, але ввічливий відгук: «Книга видалася мені доволі ціннісною, багатою у своїх спостереженнях та ідеях. Як ви знаєте, я в жодному разі не перечу вашим намаганням вирішити проблему неврастенії шляхом трактування її на основі генітальної первинності».