Читать «Пригоди в оргазмотроні» онлайн - страница 69
Крістофер Тернер
* * *
Попри те, що йому безпідставно відмовили в посаді у виконавчому комітеті, Райх перейняв на себе посаду лідера семінару з технічних питань, а ще підвищили до заступника директора Амбулаторії з медичної частини, і хоча Федерн увесь цей час старанно намагався переконати Фрейда, аби той замінив його, то були ролі, які він гратиме допоки 1930 року не долучиться до Феніхеля в Берліні. Заснування 1925 року Віденського навчального інституту, де мали готувати майбутніх психоаналітиків, також стало черговою спробою знівелювати Райхові повноваження. Фрейд волів, аби педагогічна рука Віденського товариства психоаналітиків могла навчати ще зелених початківців, позаяк Амбулаторія цього робити не могла, бо ж ліцензію свою отримала з умовою, що працюватимуть у ній щонайменше магістри медицини. Райха не запросили керувати Навчальним інститутом, який знаходився на відстані півгодинної прогулянки від Амбулаторії, на Фольцайґассе-штрассе, а от місце у професорсько-викладацькому комітеті для нього знайшлося, й розрахований на чотири семестри навчальний план Інституту покривав численні навчально-тренувальні завдання із програми семінару з технічних питань професії.
Управління Навчальним інститутом довірили Гелен Дойч, яка була на тринадцять років старшою за Райха. Під час війни вона була єдиною жінкою-аналітиком у клініці Юліуса Ваґнера-Йореґа (вона втратила роботу, коли з фронту повернувся Пауль Шильдер) й одразу перед цим провела один рік у навчальній установі Берліна, де її науковим керівником був директор закладу Карл Абрагам. Дойч сказала своєму біографу Полу Роузенові, що Навчальний інститут був спроектованим, аби спекатися Райха (який був більше аніж просто параноїком), і що вживалися заходи, аби піддати Райхову «непристойну наполегливість на своїх ідеях [«неправдиву пропаганду “оргастичної ідеології”]… об’єктивному контролю».
Хоча багато віденських аналітиків тоді не поділяли Райхового бачення сексу чи то вважали його «очевидним», як-от, наприклад, Дойч, самого Райха сприймали як неперевершеного аналітика типів пацієнтів. Навіть Федерн стверджував, що Райх був найкращим діагностом з-поміж молодшого покоління, а його семінар із технічних питань, що проводився в Амбулаторії, був таким повчальним, що велика кількість старших представників Товариства регулярно відвідувала його. Райх вів семінар «невимушено та спонтанно», — пригадує Райхів учень зі Сполучених Штатів Вальтер Бріль. Райх подбав про те, аби кожне заняття присвячувалося обговоренню терапевтичних невдач (варто пам’ятати, що Райх так ніколи і не завершив аналізу самого себе), і обговорення цих випадків бувало затягувалося до першої години ночі. «Райх мав незвичний дар співчуття до своїх пацієнтів», — Ричард Штерба писав про те, як Райх ставив точні та чіткі діагнози: «Він був вражаючою індивідуальністю, сповненою молодечого запалу. Манера його мови спонукала до дій; він чітко й рішуче давав розуміти, що мав на увазі. Він мав особливе чуття динаміки тіла. Його клінічна проникливість та технічні навички зробили з нього неперевершеного вчителя». Анна Фрейд була однією із слухачок Райхового семінару з технічних питань й одного разу відіслала йому листівку-оду, де запевняла, що він був
