Читать «Пригоди в оргазмотроні» онлайн - страница 57

Крістофер Тернер

Райх заохочуватиме, чи то радше навчатиме, своїх пацієнтів отримувати регулярні оргазми. Провівши одній зі своїх пацієнток — старшій пані, що страждала від нервового тику, який заважав її диханню, — інструктаж, як мастурбувати, Райх занотовував, що її симптоми раптом зникли. Був у аналітика ще один пацієнт — молодик, якому він допомагав позбутися вини, яка мучила його через заняття мастурбацією, що, як Райх вважав, було причиною головних болів, нудоти, болів у спині та забудькуватості пацієнта. Симптоми ці, вочевидь, канули в лету, коли той навчився отримувати насолоду від самого процесу. («Керівництво процесом заняття мастурбацією під час лікування, — Райх мовив у своєму датованому 1922 роком дослідженні ексцентричних сексуальних звичок пацієнтів Амбулаторії, — це невід’ємний терапевтичний продуктивний інструмент у руках аналітика».)

Райх переконав одну жінку, шлюб якої сексом геть не ряснів, закрутити інтрижку з одним із її молодих шанувальників; він, здавалося, заохочував інших спати з повіями або ж попросту схвалював такі персональні резолюції пацієнтів. Райх із ракетною швидкістю нарощував м’язи впевненості на кістці сумнівів стосовно твердження, що допомагати пацієнтові отримувати оргазм — складова процедура успішної терапії. Процес аналізу бентежив Райха, позаяк не передбачав наявності чіткої цілі, й тепер, йому здавалося, він знайшов засіб цілковитого призупинення неврозу, і засобом цим був оргазм.

Хоча інші аналітики й ставали у позицію чіткої опозиційності до такої теорії, згодом Райхові ідеї вознесуть його до ролі ідейного натхненника групи молодших психоаналітиків. Друге покоління молодих терапевтів намагалося перевизначити суть відносин між еротичними вимогами щораз ліберальнішої молоді та тиску з боку репресивної моралі, що сковувала їх, і Райхова теорія про оргазм стала засадничою метафорою цього перевороту.

* * *

Таке індуктивне введення оргазму в курс лікування істерії — засіб доволі давній, що його придумали ще давні греки, які вважали, що оргазм здатний повертати на місце блудливу матку, з якої і походить істерія. Історик Рейчел Мейнс у своїй праці «Технологія оргазму», стверджує, що «масажування тіла жінок-пацієнток, що доводить до оргазму, було основою медичної практики майже всіх (але точно не усіх) західних лікарів від часів Гіппократа і до 1920-х». Лікування, націлене на полегшення симптомів венозного повнокрів’я матки, не було позбавлене моральних ризиків; один із лікарів, що працював на зламі століть, стверджував, що виконання такої місії «повинно довірятися тим, у кого “чисті руки та світлі серця”».