Читать «Пригоди в оргазмотроні» онлайн - страница 16

Відень, який зустрів Райха, лише примарно нагадував про своє пишне минуле. Тепер це був величезний шпиталь, повен проїжджих солдат, що поверталися із полів бою, та жебраків-безхатченків, яких назбиралося із прилеглих до міста провінцій. Враховуючи, що рівень сільськогосподарського виробництва, порівняно із довоєнним періодом, знизився удвічі, додамо ще й чеську, югославську та угорську продовольчу блокаду і ось результат — постійно голодне сільське населення мігрувало до міста, що призвело до перенаселення та антисанітарії. Одна третина усього австрійського люду тулилася у зів’ялій величі своєї столиці.

Серед новоприбулих до Відня були й двадцять п’ять тисяч Райхових земляків — євреїв із Галичини. Хоч їх і об’єднувало їхнє провінційне коріння, Райх не надто охоче асоціював себе з ними. В Австрії євреї здобули всі громадянські права лише за тридцять років до того, як народився Райх, — із прийняттям Австрійської Конституції 1867 року, яка врешті поклала край феодальним обмеженням та репресіям, що тривали століттями. Він згадував, як ще дитиною бачив, що його дідусь вдавав, наче постував на Песах, але насправді його сім’я ніколи навіть не пробувала симулювати дотримання єврейських звичаїв: одного разу Райха послали до місцевого храму, аби той тишком покликав свого дідуся на обід, і Райх, нескромно так, загорлав прямісінько під час служби, аби покликати діда до трапези. Його виховували у світській, німецькомовній родині (перепис населення від 1931 року вказав, що для 79 % єврейських жителів регіону іврит був рідною мовою), а його батько, який вважав, що асиміляція — це ключ до соціального прогресу, не упускав можливості покарати його за те, що той, бува, використовував фрази на ідиші.

Як стверджує історик Енсон Рабінбах, формуючи у Відні свою двохсоттисячну фракцію, ортодоксальні галицькі євреї у своїх довгих чорних каптанах та крислатих капелюхах виділялися з-поміж інших мешканців міста і стали цапами-відбувайлами для суспільного обурення, яке поселилося в місті швидше, аніж вони: «Нікому не було користі з цієї армії збіднілих недотеп, — пише Рабінбах, — і їхня присутність у Відні була надмірною в контексті швидкого зростання вже усталеного в суспільстві антисемітизму». Інколи забувається той факт, що антисемітизм передував фашизму в Австрії; справді, Гітлер почерпнув левову частку своєї ненависті до євреїв від засновника Християнсько-соціальної партії Карла Люґера, який був мером Відня, коли Гітлер, тоді ще художник-невдаха, жив там між 1908 та 1913 роками. Вже 1916 року Відень настільки втонув у потоці єврейських біженців, що люди закликали владу створити в Моравії спеціальні табори для них.