Читать «Правда про справу Гаррі Квеберта» онлайн - страница 67
Жоель Діккер
Поки в Гусячій бухті метушилися полісмени й пожежники, приїхав Тревіс Довн, якого теж викликали на ґвалт.
— Маркусе, ти не поранений? — запитав він, кинувшись до мене.
— Ні, зі мною все гаразд, тільки дім замалим не згорів…
— Що сталося?
— Я повертався з пляжу Ґранд-біч і, звернувши до хати, побачив людину, яка тікала у ліс. А потім це полум’я…
— Ти встиг ту людину впізнати?
— Ні, все сталося занадто швидко…
Раптом нас гукнув працівник поліції, який прибув на місце разом із пожежною залогою. Оглядаючи дім знадвору, він знайшов під дверми лист. Там було написано:
— Оце лихо! Вчора я такий самий отримав.
— Такий самий? І де він був? — запитав Тревіс.
— На моїй тачці. Я зайшов хвилин на десять до крамниці, а як повернувся, під двірником було це послання.
— Гадаєш, тебе хтось переслідує?
— Я… я не знаю. Досі я не звертав уваги, але що це означає?
— Маркусе, ця пожежа дуже скидається на попередження.
— Попередження? Кому і про що мене попереджати?
— Либонь, комусь не подобається твоя присутність в Аврорі. Всі знають, що ти ставиш забагато запитань…
— То й що? Хтось боїться, що я можу щось довідатися про Нолу?
— Можливо. Принаймні мені це не подобається. Справа кепська. Я залишу тут патруль на ніч.
— Не треба ніякого патруля. Якщо цей чоловік мене шукає, нехай приходить: я зустріну його.
— Охолонь, Маркусе. Хочеш ти чи ні, тут уночі чергуватиме патруль. Якщо я маю рацію, й це попередження, то незабаром слід чекати й на інші дії. Треба пильнувати.
Наступного дня я вдосвіта подався до в’язниці й розповів Гаррі про цю подію.
— «
— Саме так. Надруковано на комп’ютері.
— Що вчинила поліція?
— Приїхав Тревіс Довн. Забрав лист, сказав, що віддасть на аналіз. Вважає, це попередження. Може, хто не бажає, щоб я й надалі копирсався в цій справі. Хтось, хто бачить у вас ідеального винуватця й не хоче, щоб я пхав носа, куди не слід.
— Може, той, хто вбив Нолу і Дебору Купер?
— Може.
Вигляд у Гаррі був серйозний.
— Рот сказав, що найближчого вівторка я постану перед Великим журі. Жменькою добропорядних громадян, які розглянуть мою справу і вирішать, наскільки обґрунтовані обвинувачення. Судячи з усього, Велике журі завжди на боці прокурора… Це якийсь жах, Маркусе, щодня мені здається, що я дедалі дуже грузну в цій справі. Втрачаю ґрунт під ногами. Спершу мене забирають, і я кажу собі, що це помилка, за кілька годин усе владнається, а потім я опиняюся тут, під арештом, аж до самого процесу, який бозна-коли ще буде, і мені загрожує смертна кара. Смертна кара, Маркусе! Я весь час про це думаю. Мені страшно.
Я й сам бачив, що Гаррі марніє. Він сидів у в’язниці трохи більше тижня, і було зрозуміло, що він не протримається й місяця.
— Гаррі, ми незабаром витягнемо вас відціля. Ми розкриємо це вбивство. Рот — пречудовий адвокат, не втрачайте надії. Може, продовжите вашу історію? Розкажіть мені про Нолу, з того місця, де ми зупинилися. Що було потім?