Читать «Правда про справу Гаррі Квеберта» онлайн - страница 280

— І зрештою подали на розлучення…

— Ні. Він покинув мене і пішов до неї.

— Ви шкодуєте, що нічого не вдіяли?

— Весь час. Щодня.

— Тоді мені треба діяти. Ви ж саме це хочете сказати?

— Так. Дійте, Маркусе. Не будьте обдуреною дурною гускою, як я оце.

Я всміхнувся.

— Денізо, ви хто завгодно, тільки не гуска.

— Маркусе, що сталося минулого тижня? Про що ви там дізналися?

За п'ять днів до того

31 жовтня професор Гідеон Алканор, один із провідних фахівців з дитячої психіатрії Східного узбережжя і добрий приятель Ґегаловуда, підтвердив те, в чому вже не було сумнівів: у Ноли був серйозний психічний розлад.

Наступного дня після повернення з Джексона ми з Ґегаловудом вирушили до Бостона, і Алканор прийняв нас у своєму кабінеті в бостонській дитячій лікарні. Ознайомившись із попередньо надісланими даними, він вважав, що можна діагностувати дитячий психоз.

— Що це означає, якщо в загальних рисах? — нетерпляче запитав Ґегаловуд.

Алканор зняв окуляри і довго протирав їх, наче обдумуючи те, що хотів сказати. Аж раптом обернувся до мене.

— Це означає, що, на мою думку, ви, пане Ґольдмане, маєте рацію. Я прочитав вашу книжку кілька тижнів тому. З огляду на те, що ви змальовуєте, а також на дані, які надіслав мені Перрі, я виснував би, що Нола часом втрачала зв’язок із реальністю. Певне, під час одного з таких нападів вона й підпалила материну кімнату. Тієї ночі, 30 серпня 1969 року, в Ноли виникли викривлені стосунки з дійсністю: вона хоче вбити матір, але поняття «вбити» тієї конкретної миті для неї нічого не означає. Вона вчинила дещо, та змісту його не усвідомлювала. На цю первинну травму потім наклався епізод із вигнанням злого духа, адже згадки про нього могли цілком спровокувати роздвоєння особистості, часові «перемикання», коли Нола раптом перетворювалася на свою матір, яку сама ж і вбила. І тут усе ускладнюється: втрачаючи зв’язок із реальністю, Нола цілком опиняється у полоні спогаду про матір і про свій страшний учинок.

Якусь хвилю я намагався осмислити почуте.

— Ви хочете сказати…

Алканор кивнув, не давши мені закінчити фразу.

— На стадії декомпенсації Нола била сама себе.

— А що могло спровокувати напади? — встряв Ґегаловуд.

— Гадаю, серйозні емоційні перепади — стресові ситуації, глибокий смуток. Те, що ви й змальовуєте в своїй книжці, пане Ґольдмане: зустріч із Гаррі Квебертом, у якого вона шалено закохалася, потім його відмова, через яку вона навіть намагалася накласти на себе руки. Картина, сказати б, майже хрестоматійна. Коли емоції б’ють через край, настає декомпенсація. А як настає декомпенсація, Нола бачить матір, яка карає дівчинку за те, що вона вчинила з нею.