Читать «Правда про справу Гаррі Квеберта» онлайн - страница 214
Жоель Діккер
— Дженні скоро прийде. Просила повернутися до початку обіду, але вона, звісно ж, запізнюється. Геть у сум’ятті через того чоловіка…
— Через якого? — запитав Тревіс, відчуваючи, як стискається серце.
— Через Гаррі Квеберта.
— Гаррі Квеберта?
— Упевнена: до нього пішла. Не розумію, чому вона так хоче сподобатися цьому негідникові… Одне слово, не треба було тобі це казати. Сьогодні наша страва — тріска зі смаженою картопелькою.
— Добре, пані Квінн. Дякую.
Вона приязно поклала йому долоню на плече.
— Ти хороший хлопчина, Тревісе. Була б я рада, якби Дженні знайшла собі такого чоловіка, як ти.
Вона пішла до кухні, а Тревіс ковтнув холодного чаю. Йому було сумно.
Дженні з’явилася за кілька хвилин; дорогою підфарбувалася, щоб ніхто не помітив її заплаканих очей. Зайшла за шинквас, наділа фартух і аж тоді помітила Тревіса. Він усміхнувся їй і простягнув зів’ялий букет.
— Перепрошую, вони вже не дуже… та я декілька днів хотів їх тобі подарувати… Для мене це важливо.
— Дякую, Тревісе.
— Це шипшина, дикі троянди. Знаю одну місцину біля Монберрі, там їх сила-силенна. Можу повезти тебе туди, як захочеш. Дженні, з тобою все гаразд? Ти така бліда…
— Та все добре…
— Тебе засмутила ця жахлива історія? Ти перелякалася? Не хвилюйся, зараз тут скрізь поліція. І я певен, Нола знайдеться.
— Мені не страшно. Не в цьому річ.
— А в чому?
— Пусте.
— То ти через Гаррі Квеберта? Твоя мати каже, що він тобі дуже подобається.
— Можливо. Не має значення, Тревісе, не зважай. Мені… мені треба в кухню. Я запізнилася, і мама знову сваритиметься.
Дженні зникла за дверми і налетіла простісінько на матінку. Тамара накладала їжу в тарілки.
— Знову ти запізнюєшся, Дженні! Людей повнісінько, а я тут сама кручуся!
— Вибач, мамо.
Тамара простягнула їй тарілку з тріскою і смаженою картоплею.
— Однеси Тревісові.
— Добре, мамо.
— Він гарний хлопчина.
— Та знаю…
— І запроси його до нас на обід у неділю.
— До нас? На обід? Ні, я не хочу. Він геть мені не подобається. Та ще й сподіватиметься марно, це буде недобре з мого боку.
— Не сперечайся зі мною! І ти так не приндилася, коли перед балом лишилася сама, а він запросив тебе. Ти йому дуже подобаєшся, це видно, і з нього буде путящий чоловік. Забудь того проклятущого Квеберта! Не матимеш його ніколи! Затям це! Квеберт — людина непорядна! А тобі пора знайти чоловіка, тому радій, що до тебе залицяється хороший хлопець, хоч ти й вештається цілими днями у фартуху!
— Мамо!
—