Читать «Правда про справу Гаррі Квеберта» онлайн - страница 156
Жоель Діккер
— Гаррі! Любий Гаррі!
Вона влетіла в дім із рукописом у руках. Був ранок, ще й дев’ятої не вибило. Гаррі сидів у кабінеті, порпаючись у паперах. Нола зазирнула в двері й помахала портфелем із дорогоцінним текстом.
— Де він був? — роздратовано запитав Гаррі. — Де, чорти б його вхопили, був цей клятий рукопис?
— Гаррі, ну вибачте. Любий Гаррі… Не гнівайтеся на мене. Я взяла його вчора ввечері, ви спали, то я прихопила його додому, почитати… Мабуть, не слід було… Але це так гарно! Повірити не можу! Так чудово!
Вона, всміхаючись, простягнула йому стос аркушів.
— І що? Тобі сподобалося?
— Сподобалося? — вигукнула вона. — Питаєте, чи сподобалося це мені? Не те слово! Я у захваті! Це найпрекрасніше з усього, що я колись читала! Ви надзвичайний письменник! Це буде велика книга! Ви незабаром уславитеся, Гаррі. Чуєте? Уславитеся!
І, сказавши те, вона заходилася танцювати. Танцювала в коридорі, протанцювала до вітальні й дотанцювала до тераси. Вона була така щаслива! Прибрала зі столу на терасі. Витерла росу. Застелила скатертину і приготувала робоче місце — принесла його ручки, зошити, чернетки і ретельно дібрані на березі камінці для прес-пап’є. Потім принесла каву, вафлі, печиво і фрукти, поклала на стілець подушку, щоб йому було зручно. Вона старалася, щоб скрізь був лад, щоб він міг працювати в щонайкращих умовах. Улаштувавши Гаррі за столом, почала клопоталася в хаті. Прибирала, готувала їжу, все робила, щоб він міг цілком зосередитися на книжці. Щоб міг писати і ні про що не думати. В міру того як зростав стос пописаних аркушів, вона їх читала, деколи робила поправки, а потім передруковувала начисто на своєму «ремінґтоні»; вона працювала пристрасно і віддано, як найвірніша секретарка. І лише поробивши всі справи, дозволяла собі сісти неподалік від Гаррі, не дуже близько, щоб не заважати, й дивилася, як він пише. Вона була щаслива. Вона була дружиною письменника.
Того дня пішла відразу пополудні. Як завжди, лишаючи його самого, давала вказівки:
— Я вам приготувала сандвічі. Вони в кухні. У холодильнику — холодний чай. Головне, їжте як слід. І відпочиньте трохи, бо у вас болітиме голова. Ви ж знаєте, любий Гаррі, що буває, коли ви забагато працюєте: починаються ті жахливі мігрені, від яких ви стаєте такий дратівливий.
Обняла його.
— Ти ще прийдеш сьогодні? — запитав Гаррі.
— Ні. В мене справи.
— Які це справи? І чому так рано йдеш?
— Справи, і все. Жінка має бути загадкова. Це я в одному журналі прочитала.
Він усміхнувся.
— Ноло…
