Читать «Правда про справу Гаррі Квеберта» онлайн - страница 154

Я відчув, що Пратт розгубився. Намагаючись відновити впевненість, він підвищив голос.

— Я тижні поспіль прочісував усе довкруги! — крикнув він. — Навіть у відпустці! Я зі шкіри вилузувався, щоб знайти те дівча! І нема чого ображати мене у власному домі, ставлячи під сумнів мою працю! Працівники поліції одне з одним так не поводяться!

— Ви перевернули догори дриґом землю і обшукали морське дно, — мовив Ґегаловуд, — але ви знали, що є люди, яких треба допитати, проте не допитали їх! Чому? Відчували власну провину? Яку саме?

Запала довга мовчанка. Я поглянув на Ґегаловуда, він мав рішучий вигляд. Дивився на Пратта спокійно і грізно, не відводячи очей.

— Яку провину ви за собою відчували? — повторив він. — Кажіть! Заради бога, кажіть! Що сталося з дівчинкою?

Пратт одвернувся. Підвівся і відійшов до вікна, уникаючи наших поглядів. Якусь хвилю він дивився на вулицю, на дружину, яка вигрібала з гарденій сухе листя.

— Це було на початку серпня, — тихо озвався він. — На самісінькому початку серпня того клятого 1975 року. Хочете вірте, хочете ні, та якось надвечір дівчинка прийшла в поліційний відділок до мого кабінету. Я почув, як у двері хтось постукав, і не встиг відповісти, як увійшла Нола Келлерґан. Я сидів за столом, читав якусь справу і геть не сподівався її побачити. Привітався, запитав, що сталося. У неї був дуже дивний вигляд. Не кажучи й слова, вона зачинила двері, обернула ключ у замковій шпарині, потім уважно глянула на мене і підійшла. Підійшла до столу, і тоді…

Пратт замовк. Він вочевидь розхвилювався і не знаходив слів. Ґегаловуд був геть незворушний; він сухо запитав:

— І що ж тоді, Пратте?

— Хочете вірте, сержанте, хочете ні. Вона залізла під стіл. Вона… Вона розстебнула мені ширінку, дістала мій пеніс і взяла його в рота.

Я аж підстрибнув.

— Що за маячня?!

— Це правда. Вона смоктала у мене, і я їй дозволив це робити. Вона сказала: «Не стримуйтеся, начальнику». І коли я кінчив, вона втерлася і мовила: «Тепер ви злочинець».

Ми сиділи приголомшені: так ось чому Пратт не допитував ні Стерна, ні Гаррі. Тому що сам він був безпосередньо причетний до цієї справи, ще й так само, як і вони.

Пратт скинув тягар зі свого сумління і тепер хотів висповідатися. Розповів, що невдовзі був іще один мінет. Але якщо перший зініціювала дівчина, то вдруге зробити це змусив її він сам. Якось, патрулюючи район без напарника, зустрів Нолу. Вона йшла пішки від берега, неподалік Гусячої бухти, з друкарською машинкою. Запропонував підвезти, але поїхав не до Аврори, а до лісу Сайд-Крік.

— За декілька тижнів до зникнення я був з нею в Сайд-Крік. Зупинився на узліссі, там ніхто ніколи не ходить. Узяв її руку, приклав собі до прутня і попросив зробити ще раз те, що вона вже робила. Розстебнув ширінку, нагнув її голову і попросив посмоктати… Не знаю, який лихий підштовхнув мене. Тридцять років не годен це забути! Я більше не можу! Заарештуйте мене, сержанте. Я хочу, щоб мене допитали, щоб судили, щоб простили мені. Прости мені, Ноло! Прости!