Читать «Правда про справу Гаррі Квеберта» онлайн - страница 15

— Гало, гало… це хто? — запитав я.

— Вона… вона померла.

Голос той заледве було чути, та я відразу його впізнав.

— Гаррі? Гаррі, це ви?

— Вона померла, Маркусе.

— Померла? Хто?

— Нола.

— Що? Як це?

— Вона померла, і в цьому винен я. Маркусе… Що я накоїв? Боже, що ж я накоїв?

Він плакав.

— Гаррі, що ви оце кажете? Що ви хочете сказати?

Він поклав слухавку. Я відразу ж зателефонував йому додому, та ніхто не відгукнувся. Подзвонив і на мобільник, та марно. Знов і знов я набирав його номер, а потім залишив кілька повідомлень на автовідповідачі. Проте новин не було. Я страшенно занепокоївся. Що й казати, не знав я тоді, що Гаррі телефонував мені з Головного управління поліції штату в Конкорді. Тож не розумів я, що ж коїться, аж поки о шістнадцятій годині мені зателефонував Дуґлас.

— Ради бога, Марку, ти вже знаєш? — вигукнув він.

— Про що?

— А нехай тобі всячина, ввімкни телевізор! Там про Гаррі Квеберта! Це Квеберт!

— Квеберт? Що Квеберт?

— Ради бога, ввімкни телевізора!

Я негайно ввімкнув інформаційний канал. І який же я був приголомшений, побачивши на екрані дім у Гусячій бухті й почувши телекоментатора: «Отут, у цьому будинку в містечку Аврора, в Нью-Гемпширі, сьогодні заарештували письменника Гаррі Квеберта, після того як на території його маєтку виявили закопані останки людини. Згідно з попередніми висновками слідства, це може бути тіло Ноли Келлерґан, тамтешньої дівчини, яка пішла з дому і зникла в серпні 1975 року в п'ятнадцятирічному віці, й досі було невідомо, що з нею сталося…». Світ мені пішов обертом; я впав на диван, геть нічого не тямлячи. Я вже нічогісінько не чув: ні балачки в телевізорі, ні Дуґласа, який лементував на тому кінці дроту, повторюючи: «Маркусе, ти чуєш? Гало! Він убив дитину, дитину!». В голові моїй здійнялося таке сум’яття, наче в страшному сні.

Отак я, разом з усією Америкою, що захолола з жаху, дізнався про те, що сталося кілька годин тому: вранці до маєтку прибула група садівників, яких Гаррі запросив посадити попід будинком гортензії. Порпаючись у землі, вони знайшли на глибині одного метра людський скелет і відразу ж сповістили про це поліцію. Скелет викопали, і Гаррі відразу ж було заарештовано.

На телебаченні все відбувалося дуже швидко. Прямі репортажі з Аврори, з місця злочину, чергувалися з кадрами з Конкорда, столиці Нью-Гемпширу, розташованої за шістдесят миль на північний схід, де Гаррі віднині утримували в камері попереднього ув’язнення кримінальної поліції штату. Цілі ватаги журналістів примчали стежити за розвитком цієї справи. Либонь, було коло тих останків щось таке, що давало підстави вважати, ніби то таки тіло Ноли Келлерґан; котрийсь із поліційних очільників заявив: якщо ця інформація підтвердиться, то свідчитиме вона й про те, що Гаррі Квеберта підозрювано ще й у вбивстві Дебори Купер, останньої людини, яка бачила Нолу живою 30 серпня 1975 року, а вбили ту Дебору того ж дня, коли вона зателефонувала до поліції. Все це просто-таки вражало. Чутки розходилися з експонентною швидкістю, інформація поширювалася в реальному часі — телеканалами, радіо, інтернетом і соціальними мережами: шістдесятисемирічний Гаррі Квеберт, один із найславетніших письменників другої половини XX століття, — мерзенний убивця малого дівчати.