Читать «Правда про справу Гаррі Квеберта» онлайн - страница 17
Жоель Діккер
— Як ви здогадуєтеся, йому тяжко. Поліція натиснула, і він зізнався, що мав зв’язок із Нолою протягом літа перед вбивством.
— Знав я про Нолу. А з рештою що?
Рот повагався трохи і відказав:
— Він усе заперечує. Але…
Він затнувся.
— Що «але»? — занепокоєно запитав я.
— Не буду приховувати, Маркусе, що справи кепські. У них є вагомий доказ.
— Що ви маєте на увазі під вагомим доказом? Кажіть, заради бога! Я повинен знати!
— Це має лишитися поміж нами. Ніхто про це не повинен знати.
— Та нікому я не скажу. Можете мені довіритися.
— Поруч з останками тієї дівчини поліція знайшла рукопис «Початків зла». Гаррі добряче влип.
— А як це пояснює він?
— Каже, що написав цю книгу для неї. Вона завжди порпалася в його речах, там, у Гусячій бухті, й захотіла прочитати рукопис. Він каже, що за кілька днів до зникнення вона взяла його з собою.
— Як? — вигукнув я. — Він написав цю книжку для неї?
— Авжеж. Не дай боже, це випливе на поверхню. Уявіть собі той скандал, коли газетярі довідаються, що книжка, яку за останні п’ятдесят років продали чи не найбільшим накладом у всій Америці, це не просто історія кохання, як усі вважають, а результат незаконного любовного зв’язку тридцятирічного чолов’яги і п’ятнадцятирічної дівчини…
— Може, його випустять під заставу?
— Під заставу? Ви не усвідомлюєте всієї серйозності ситуації, Маркусе: коли йдеться про кримінальний злочин, під заставу не випускають. Гаррі загрожує смертельна ін’єкція. Ось-ось він постане перед Великим журі, що розгляне обвинувачення й ухвалить рішення розпочати процес, це вже лише формальність, немає ніякого сумніву в тому, що суд таки відбудеться. За півроку, може, за рік.
— А тим часом?
— Тим часом він сидітиме у в’язниці.
— А якщо він не винен?
— Такий закон. Кажу вам, ситуація дуже серйозна, його обвинувачують у вбивстві двох осіб.
Я впав на диван. Мені треба було побалакати з Гаррі.
— Скажіть, нехай зателефонує мені! — попросив я Рота. — Це дуже важливо.
— Я залишу йому повідомлення…
— Скажіть, що я мушу кров із носа поговорити з ним і що чекаю на його дзвінок!
Поклавши слухавку, я відразу ж дістав із полиці «Початки зла». На титульній сторінці був дарчий напис Учителя:
Я знову поринув у книжку, якої вже давненько не розгортав. Там ішлося про кохання, оповідь чергувалася з листами; то була історія чоловіка та жінки, які кохали одне одного, хоч і не мали на це права. Отже, він написав цю книжку для тієї таємничої дівчини, якої я ніколи не знав. Перечитавши її вночі, я надовго замислився про назву. І вперше запитав себе: чому «Початки зла»? Яке зло мав на увазі Гаррі?
*
За три дні аналізи ДНК і зубів підтвердили, що кістяк із Гусячої бухти належить Нолі Келлерґан. Оглянувши кістки, зрозуміли, що це скелет п’ятнадцятирічної дитини, а це свідчило про те, що Нола померла приблизно тоді ж, коли зникла. І, найголовніше, тріщина в потилиці навіть через тридцять років давала підстави з певністю сказати, що жертві завдали один смертельний удар.
