Читать «Правда про справу Гаррі Квеберта» онлайн - страница 13
Жоель Діккер
Хто була та Нола? Серце моє шалено калатало, я заходився гарячково проглядати вирізки: в усіх дописах ішлося про загадкове зникнення в серпні 1975 року такої собі Ноли Келлерґан, і Нола на газетних світлинах була достеменна копія зі знімків, що належали Гаррі. І тут до кабінету ввійшов Гаррі, несучи філіжанки з кавою й тарілку з бісквітами на таці, що відразу ж випала в нього з рук, щойно він відчинив двері ногою й угледів мене долі на килимі, а довкола — розкидані речі з тієї секретної скриньки.
— О боже… що це ви робите? — вигукнув він. — Ви… ви копирсаєтеся в моїх речах, Маркусе? Я запросив вас у гості, а ви нишпорите у мене в кабінеті? І це називається друг?
Я почав незграбно бурмотіти:
— Гаррі, я випадково натрапив на неї. Оце знайшов цю скриньку… Не треба було її відкривати… Мені дуже шкода.
— Авжеж, не треба було! Яке право ви мали торкатися її! Яке, питаю я вас?
Він видер у мене з рук ті світлини, хутко позбирав вирізки, запхав усе в скриньку і побіг з нею до своєї кімнати. Я ніколи досі не бачив його таким і не міг уторопати, паніка його охопила чи лють. Я стояв за дверми і знай перепрошував, пояснював, що натрапив на ту скриньку випадково,
та все було марно. Він вийшов зі своєї кімнати аж за дві години і спустився до вітальні, щоб вихилити одну по одній кілька чарок віскі. Коли він начебто трохи заспокоївся, я теж пішов туди.
— Гаррі… хто ця дівчина? — тихо поспитавсь я.
Він опустив очі додолу.
— Нола.
— Хто вона така?
— Не питайте в мене, хто вона. Прошу вас.
— Гаррі, хто така ця Нола? — допитувавсь я.
Він похнюпився.
— Я кохав її, Маркусе. Дуже кохав.
— Чому ви ніколи не казали про неї?
— Ну, це важко…
— Поміж друзями важко не буває.
Він стенув плечима.
— Якщо ви вже знайшли все це, добре, розкажу… 1975 року я приїхав до Аврори і закохався в п’ятнадцятирічну дівчину. Вона звалася Нола, і то була жінка мого життя.