Читать «Правда про справу Гаррі Квеберта» онлайн - страница 134
Жоель Діккер
18. Мартас-Віньярд
Вона танцювала на березі. Гралася з хвилями, бігала по піску; її волосся розвівалося за вітром, вона реготала, вона так раділа життю. Гаррі помилувався нею з тераси готелю і знову поринув в аркуші, що вкривали весь стіл. Він писав добре і швидко. Відколи вони сюди приїхали, написав уже декілька десятків сторінок і рухався вперед у шаленому темпі. Завдяки їй. Нола, люба Нола, його життя, його натхнення. Н-О-Л-А. Він нарешті писав свій великий роман. Роман про кохання.
— Гаррі, — гукнула вона, — зробіть перерву! Ідіть купатися!
Він відклав роботу, піднявся в номер, склав списані аркуші в портфель і вдягнув плавки. Потім спустився до неї на пляж, і вони попрямували понад океаном, далі від готелю, від тераси, від інших гостей і купальників. Обійшли низку бескидів і опинилися у відлюдній бухті, прихованій від сторонніх поглядів. Тут вони могли кохати одне одного.
— Обніміть мене, любий Гаррі, — сказала вона.
Він обхопив її руками, і вона повисла в нього на шиї, міцно пригорнувшись. Вони пірнули в океан, весело хлюпалися і бризкалися, а потім полягали на білі готельні рушники, щоб обсохнути на сонці. Вона поклала йому голову на груди.
— Я кохаю вас, Гаррі… Кохаю, як нікого ніколи не кохала.
Вони всміхнулися одне одному.
— Це найкраща відпустка в моєму житті, — сказав Гаррі.
Нола аж засяяла.
— Сфотографуймося! Сфотографуймося, і тоді ми ніколи це не забудемо! Ви взяли фотоапарат?
Він дістав із сумки апарат і подав їй. Вона пригорнулася до нього і, тримаючи апарат у простягнутій руці, спрямувала об’єктив на них і зробила знімок. Перш ніж натиснути на спуск, вона повернула голову і міцно поцілувала його в щоку. Вони зареготали.
— Здається, гарна буде світлина, — сказала вона. — Головне, зберігайте її все життя.
— Все життя. Ця світлина завжди буде зі мною.
Вони були тут п’ятий день.
Настала субота, 19 липня, день традиційного літнього балу. Вже третій рік поспіль бал відбувався не в Аврорі, а в кантрі-клубі Монберрі, що, на думку Емі Пратт, був єдиним місцем, гідним такого заходу. Адже відколи вона почала тут орудувати, намагалася перетворити це дійство на великосвітський вечір. Емі рішуче відмовилася від шкільної фізкультурної зали Аврори, замість «шведського столу» впровадила вечерею за столиками, ухвалила, що чоловіки мають бути в краватках, і, щоб пожвавити атмосферу, влаштувала поміж вечерею й танцями лотерею.