Читать «Помста Перса Дарія, або Скіфо-перська війна» онлайн - страница 78

— Воля! Незалежність Іонії! — гукали патріотично налаштовані старшини.

Радісні гуки старшин почули на інших кораблях. Моряки, переживаючи радісне збудження, до самозабуття кричали:

— Воля! Незалежність!

Від борту відійшов кремезний чоловік.

— Я, Гістіей, тиран Мілета, — представився доброзичливо і чемно. — Шановне товариство, хочу вам дещо нагадати. Дозволите?

— Чого ж, говори, Гістіею. Ми тебе поважаємо. Ти не пустодзвін, а чоловік серйозний.

— Дякую. Кожний із нас є тираном міста. Так?

— Так, — підтвердили старшини.

— Тоді подумаймо разом. Хоча б над таким: якою буде наша доля, якщо скіфи розіб’ють військо Дарія?

Старшини мовчки лупали очима.

— Мовчите. Гадаєте, що так само залишитеся при владі? Не секрет, що без персів кожне місто захоче мати демократичне управління. Не тиранське. Зрозуміли, до чого я веду?

— Залишимося без влади, — здогадався хтось першим.

— Невже всіх влаштовує така перспектива? — спитав Гістіей.

— Не влаштовує, — категорично сказали кілька старшин.

— Твоя правда, Гістіею, — зашуміли, ніби проснулися, іонійці.

— Краще міст не чіпати. Дочекаємося Дарія, — гукнув хтось крикливий.

— Але ж скіфи ждуть нашої відповіді, — метнувся наперед худорлявий і дзигою закрутився. — Вони поряд, на березі. Якщо не погодимося — обстріляють нас стрілами. Ще гірше — вийдуть на міст і нас порубають.

Розважливий Гістіей поклав руку на плече худорлявого Мільтіада. Доброзичливим голосом повчав, звертаючись до принишклих старшин:

— Скористаймося вадами ворога. Ми знаємо, що скіфи довірливі, мов діти. Почнемо руйнувати переправу, але тільки з їхнього боку. Зруйнуємо не дальше відстані польоту стріли. Скіфи повірять, що ми виконали їхню просьбу. А коли засумніваються, то однаково нам не причинять шкоди. Суден у них немає. То що? Пристаєте на мою пропозицію? Усі згодні?

— Згодні, — відгукнулися іонійці.

Мільтіад, опустивши потухлі очі, кивнув довгим носом.

— Тоді командуйте, — велів Гістіей.

Крикливий подав голос:

— Увага! Моряки першого і другого судна! Знімайте настили! Розводьте кораблі.

Радісно-збуджені моряки, що вірили в щасливу нагоду звільнитися від перської кормиги, моторно виконували наказ.

Моряків з берега підохочували вигуками скіфи.

Тим часом Гістіей, перехилившись через борт судна, начальницьким голосом гукав:

— Мужі скіфи! Ви прибули вчасно і дали нам корисну пораду. За це ми теж станемо вам у пригоді. Ми зруйнуємо переправу і виконаємо все можливе, щоб звільнитися від персів. Ви бачите, що ми уже валимо міст. Вам же час повертатись у Степ. Їдьте назад, знайдіть персів. Помстіться їм за нас і за себе так, як перси того заслуговують.

Скіфи торжествували. Обнімалися, цілувалися. Помахами рук і мімікою засвідчували іонійцям свої братерські почуття.

Старшини показували на довірливих скіфів пальцями й відверто реготали.

Персів і скіфів розділяє гряда валунів

Брехня іонійської верхівки такою мірою обурила Мишка, що він забув про своє палке бажання попередити названого брата. Тепер у нього з’явилося інше, не менш палке бажання, — повідомити скіфам про обман.