Читать «Поле битви — Україна. Від «володарів степу» до «кіборгів». Воєнна історія України від давнини до сьогодення» онлайн - страница 11

З початку ІІ тис. до н. е. у виготовленні зброї ближнього бою все більше переходять на метал. У зв’язку із цим створюють вишукані та надзвичайно ефективні зразки бойових сокир, кинджалів. На зміну пласким сокирами приходять бронзові, зі втулкою, які так само були універсальним та найбільш масовим знаряддям для роботи та війни. Ефективне володіння бойовими сокирами, великими кинджалами, які часом нагадували короткі мечі, вимагало тренувань, навичок фехтування.

У лісовій та степовій смузі було налагоджене видобування міді, створено центри обробки металу, які масово виготовляли знаряддя та зброю.

Для бронзового литва почали використовувати ливарні форми, виготовлені з каменю. Такі форми були достатньо тривкі, аби зробити у них багато відливок, що значно прискорювало виробничі процеси. З цією епохою пов’язують появу легенд про зачарований меч, який майбутній правитель має видобути з каменю (як король Артур) — власне, таку зброю і насправді діставали з кам’яних форм.

Удосконалення лез, поява захисних обладунків, у тому числі металевих, свідчить про постійну роботу зброярів над пошуком більш ефективних засобів ураження та захисту. Наявність розкішної, парадної зброї є також свідченням перетворення війни на особливу сферу людської діяльності, учасники якої створюють специфічну субкультуру. Початок цього процесу ми спостерігаємо ще у мідному віці, однак у пізньому бронзовому віці він досяг апогею.

Технічною новинкою стала поява у ІІ тис. до н. е. бойових колісниць. Вважають, що їх застосовувало населення зрубної культури. Цей засіб ведення війни цілком слушно пов’язують з існуванням певної військової еліти.

З протидією тактиці використання бойових колісниць пов’язують появу комплексу озброєння племен сабатинівської культури. Він включав спис, пару дротиків (усі з бронзовими вістрями), короткий меч, кинджал, круглий щит. Лук залишався на озброєнні. Відомі бронзові вістря до стріл, з черешками, подібні до кременевих прототипів. Можливо, існували й такі захісні обладунки, як шоломи, панцирі, виготовлені зі шкіри.

Подібний набір зброї відповідає певній тактиці бою, шикуванню у вигляді фаланги, здатної протистояти «механізованому» супротивнику. Дротики були достатньо ефективною зброєю проти колісничих на дистанції 10–20 м. За поширенням та якістю металевої зброї сабатинівці не поступалися війську фараонів, армій Близького Сходу, не кажучи про учасників знаменитої Троянської війни.

Військова справа та війни доби раннього заліза

(Х ст. до н. е. — ІІІ ст. н. е.)

Ця епоха залишила по собі багато історій, у тому числі записаних, а також легенд. Якщо додати до цього написане сучасними істориками, то кількість легенд може подвоїтися. Крім того, є археологія, яка за півтора століття відкрила світові легендарний світ кіммерійців та скіфів з казково багатими похованнями царів, вождів та воїнів, які здобували свої скарби у кривавих битвах від гір Кавказу до кордонів Єгипту.