Читать «Поле битви — Україна. Від «володарів степу» до «кіборгів». Воєнна історія України від давнини до сьогодення» онлайн - страница 10

Сліди бойових дій для цього періоду є досить рідкісними знахідками. З розкопок поселень зрозуміло, що при нападі спочатку застосовували дистанційну зброю — лук та стріли, якими тримали ворога на відстані та намагалися завдати йому ушкоджень. Знахідки зламаних біля руків’я сокир-молотів свідчать, що справа могла доходити і до рукопашних сутичок. Траплялися також і рукопашні сутички із застосуванням бойових сокир-молотів, якими намагалися влучити в голову. Є знахідки черепів зі слідами травм від кількох ударів з різних боків — отже, сутичка була відносно масовою.

Набір зброї передбачав ведення бою на дистанції, із застосуванням лука та стріл, дротиків. Після цього могла відбутися рукопашна сутичка із використанням списів, сокир-молотів, кинджалів та іншого озброєння. Подібна тактика передбачала певну підготовку як у володінні зброєю, так і психологічну. Недаремно рукопашний бій з цієї точки зору і досі вважають одним із найскладніших способів ведення бойових дій.

Військова справа доби бронзи

Комплекс озброєння, який складався з сокири-молота, кинджала, списа, лука та стріл у різних комбінаціях використовували у IV–III тис. до н. е. різні племена на території України. Упродовж ІІІ тис. до н. е. було налагоджено місцеве виробництво сокир, виготовлених із бронзи, які за конструкцією нагадують сучасні. На півночі, у лісовій смузі, металева зброя є рідкісною знахідкою. Тут продовжували використовувати камінь та кремінь. При цьому було досягнуто небаченої до того майстерності у виготовленні клинків із кременю, які імітували металеві прототипи.

Зображення зброї на стелах, зокрема на Керносовській, дають змогу реконструювати набір зброї військового лідера того часу. На стелі зображено дві сокири для метання, одну (можливо, металеву) — для ближнього бою, а також металевий кинджал та булаву. Переплетені лінії, вирізані на плечах, розглядають іноді як зображення захисних обладунків. Дослідження сокир-молотів із каменю показало, що їх могли виготовляти індивідуально для кожного бійця — під праву або ліву руки, залежно від цього робилося зміщення вісі лез відносно обуха. Є знахідки сокир катакомбної культури, прикрашених символічними зображеннями. Ці розкішні вироби трактують як символи влади військових вождів.

Зберігають своє значення лук та стріли. У цей період вістря стріл, як і раніше, виготовляли з кременю. Вражають вироби майстрів катакомбної культури, які створювали вироби з виїмкою в основі та довгими «вусами». Вийняти таку стрілу з тіла, не зламавши, було практично неможливо. Так було продовжено традицію доби мезоліту по створенню смертельних кременевих наконечників до стріл. Наявність спеціалізованої зброї, зображень воїнів зі зброєю на кам’яних стелах свідчить про виділення впродовж ІІІ тис. до н. е. у більшості суспільств професійних воїнів.