Читать «Петрусь химородник» онлайн - страница 78

Покутній — найшанованіший хатній охоронець, добрий дух хати. Хоч його вчинки й «відчутні на дотик» (постуки, почасти глухий стогін чи зітхання), але побачити хатнього охоронця на власні очі ще нікому не вдавалося, оскільки то невидимий дух. Постійно перебуває на покуті, який вважається найсвятішим місцем в оселі, оберігає святий кут хати, щоб там не оселялися злі духи, під час грози відводить блискавки від хати, зустрічає чотири рази на рік праведні душі та частує їх.

Якщо покуть не тримають у чистоті, в родині не шанують давні звичаї, покутній може залишити оселю. І горе тій сім’ї, в якій залишиться покуть без охоронця. Цим місцем обов’язково заволодіють злидні, моровиці, нічниці тощо. Родину обсядуть нестатки, хвороби, пошесті та інші біди. Для того, щоб покутній знову повернувся, потрібно збудувати іншу оселю, або почати жити по-новому.

Пічник — дух живого хатнього вогню. Мешкає в печі або під нею. Якщо, бува, господарі забули затулити на ніч комин, пічник вартує, аби димарем не залізла в хату нечиста сила. Над усе любить порядок і охайність, тому його добре ставлення до господині залежить від її чистоти: дбайливій жінці він завжди буде допомагати у буденних справах.

Лісовик (лісун, полісун) — дух лісу. Допомагає тим, хто шанує і береже ліс, не шкодить лісовим мешканцям, поважає духів, частує їх гостинцями (особливо люблять лісовики ласувати хлібом та салом). Дослідники фіксують, наприклад, уявлення про те, що лісовики як духи можуть перекидатися, а якщо ліс високий, то й вони такі заввишки, як дерева, а якщо зовсім низенький — то вони «як трава».

Лазник — добрий дух оселі. Особливо гнівається, коли в оселі з’являються смердючі запахи. Найбільше його дратує людський піт. Вельми полюбляє пахуче зілля, заготовлене для купелі. З особливою ретельністю допомагає матерям, коли ті купають немовлят. З господарів, які лягли спати не помившись та залишивши після себе брудний посуд, лазник часто кепкує і робить їм дрібні капості. Щоб задобрити лазника, для нього часто залишали відро з водою та віник: це було щось подібне до жертвоприношення лазневому духу.

Криничник (криничний дід) — добрий дух, що живе в криниці, оберігає її.

Літавиця (Перелесниця, Визрениця) — персонаж української міфології, дух, який опускається на землю після заходу сонця у вигляді зорі. Напрочуд вродлива та зваблива дівчина — струнка, русява, зеленоока, рухається завжди легко та витончено. Зваблює молодих чоловіків, особливо тих, хто сам грішить звабленням. Випиває з коханця всю силу та енергію, може забрати й життя. Ніщо та ніхто не здолає силу Літавиці, якщо вона того не захоче — не відчепиться. На відміну від Перелесника, якого можна здолати-відвабити терличем і туєю.

Тому лише усвідомлення своєї провини, вчиненої шкоди та каяття може відвадити від чоловіка цього духа. Зникає Літавиця перед світанком яскравою зіркою в небі.

Лоскотяниця — одна зі створінь світу мавок, жіночий дух рослинності, пов'язаний зі світом Нави, тобто померлих (пор. навка, нявка). Лоскотяниці мають дивовижно-чарівний голос, яким і заманюють переважно невірних, зрадливих чоловіків у ліс, потім залоскочують їх до смерті.