Читать «Пастка-22» онлайн - страница 89
Джозеф Геллер
— Чесний бій, — розпорядився Йосаріан, і всі ті, хто перелякано збіглися на галас, з велетенським полегшенням схвально загомоніли. — Ми проведемо чесний бій, — офіційно пояснив він Голодному Джо та котові після того, як витягнув їх із намету, все ще тримаючи за карк. — По-перше, зуби й кігті. Але ніяких пістолетів, — попередив він Голодного Джо. — І не плюватися, — суворо попередив він кота. — Як тільки обох вас відпущу, починайте. В клінчах розходитесь, а тоді вертаєтесь до бою. Почали!
Довкола зібрався чималий натовп збуджених людей, жадібних до будь-якої розваги, але кошеня здрейфило, тільки-но Йосаріан його відпустив, і ганебно драпонуло від Голодного Джо, мов останній боягуз. Голодного Джо оголосили переможцем. Він попрямував назад до намету з гордовитою, щасливою усмішкою чемпіона, високо задерши зморщене обличчя і випнувши хирляві груди. Заснув він переможцем, і йому знову снилося, що Гаплове кошеня спить у нього на обличчі, не даючи дихнути.
Пересунення лінії фронту не ввело в оману німців, зате майора ...де Коверлі ввело, і він зібрав свій речовий мішок, отримав у своє розпорядження літак і, певний, що Флоренція також узята союзниками, полетів туди винайняти дві квартири для коротких відпусток офіцерів та рядових ескадрильї. Він ще не повернувся на той момент, коли Йосаріан, вистрибнувши з вікна кабінету майора Майора, ламав собі голову, до кого звернутись по допомогу.
Майор ...де Коверлі був статечний, величний дідуган з масивною головою і лев'ячою гривою розкуйовдженого сивого волосся, що, мов завірюха, бушувало навколо суворого патріаршого обличчя. Його обов'язки як начальника штабу ескадрильї — як здогадувались і Док Деніка, і майор Майор, — полягали винятково в метанні підків, викраденні італійських робітників та орендуванні квартир для відпочинку офіцерів і рядових під час відпустки, і в усіх трьох він був неперевершений.
Щоразу, коли падіння таких міст, як Неаполь, Рим чи Флоренція виглядало неминучим, майор ...де Коверлі збирав речовий мішок, отримував у своє розпорядження літак з пілотом і відлітав, причому отримував, не промовивши ні слова, а лише за допомогою врочистого, владного вигляду та безапеляційних порухів зморщеним пальцем. Днів через два після захоплення міста він повертався з угодами на оренду двох просторих і розкішних квартир — для офіцерів та рядових, — і обидві вже були укомплектовані штатом досвідчених, веселих кухарок і покоївок. Ще через кілька днів по всьому світі виходили газети з фотографіями перших американських воїнів, що крізь руїни і дим проривалися на штурм розбомбленого міста. Серед них завжди опинявся майор ...де Коверлі: сидів прямий, як багнет, у добутому невідомо звідки джипі й не роззирався на боки, в той час як над його невразливою головою вибухали артилерійські снаряди, а гнучкі юні піхотинці з карабінами напереваги перебігали тротуарами під прикриттям палаючих будинків або падали мертві перед брамами. Звідусіль оточений небезпеками, він здавався навік незнищенним, а на обличчі застиг той самий лютий, величавий, праведний і загрозливий вираз, який знали і шанували всі в ескадрильї.
