Читать «Пастка-22» онлайн - страница 64
Джозеф Геллер
— Сержант Таузер знає.
— Так, я знаю. Я мусив сказати йому про це, щоб потрапити до вас. Але я знаю, що він за жодних обставин нікому про це не розповість.
— Він мені розповів, — сказав майор Майор. — Він сказав, що мене хоче бачити якийсь слідчий.
— Негідник. Доведеться послати на нього запит у відділ безпеки. На вашому місці я б не залишав на видноті жодних секретних документів. Принаймні доки я не подам звіт.
— У мене немає ніяких секретних документів, — відказав майор Майор.
— Саме про них я і кажу. Замкніть їх у своєму кабінеті, щоб сержант Таузер не мав до них доступу.
— Сержант Таузер має єдиний ключ до мого кабінету.
— Боюсь, ми марнуємо час, — холодно проказав другий слідчий, жвавий опецькуватий нервовий чоловік, чиї рухи були рвучкими і впевненими. Він вийняв кілька фотокопій з великого червоного планшета, якого ховав під шкіряною пілотською курткою, прикрашеною крикливими малюнками аеропланів, що летять крізь жовтогарячі спалахи зенітних снарядів, та рівними рядами бомб, що означали п'ятдесят п’ять бойових вильотів. — Вам знайомі ці документи?
Майор Майор байдуже поглянув на копії приватних листів зі шпиталю, на яких рукою військового цензора було написано «Вашингтон Ірвінг» або «Ірвінг Вашингтон».
— Ні.
— А ось ці?
Майор Майор втупився в копії адресованих йому офіційних документів, на яких він поставив ті самі підписи.
— Ні.
— У вашій ескадрильї є чоловік, що так підписується?
— Котрий з них? Тут два імені.
— Один і другий. Ми вважаємо, що Вашингтон Ірвінг та Ірвінг Вашингтон — це один і той самий чоловік, який розписується двома різними іменами, щоб заплутати слід. Таке часто роблять.
— Не думаю, що в моїй ескадрильї є чоловік з одним або другим прізвищем.
Обличчя другого слідчого скривилося від розчарування.
— Він набагато хитріший, ніж я думав, — зауважив він. — Він користується третім прізвищем і видає себе за когось іншого. І мені здається... так, мені здається, що я знаю, яке його третє прізвище, — захоплено і натхненно він простягнув майору Майору ще одну фотокопію. — А як вам ось це?
Майор Майор трохи нахилився вперед і побачив копію солдатського листа, в якому Йосаріан повикреслював усі слова, крім імені Мері, а внизу приписав: «Я вмираю за тобою. Р. О. Шипмен, капелан, Збройні сили США».
Майор Майор похитав головою.
— Вперше бачу.
— Ви знаєте, хто такий Р.О. Шипмен?
— Полковий капелан.
— Коло замкнулося, — сказав другий слідчий. — Вашингтон Ірвінг — це полковий капелан.
Майор Майор відчув напад тривоги.
— Полковий капелан — Р. О. ІІІипмен, — виправив він.
— Ви впевнені?
— Так.
— Навіщо полковому капеланові писати таке в листах?
— Мабуть, хтось інший це написав, а його підпис підробив.
— Навіщо комусь підробляти підпис полкового капелана?
— Щоб приховати своє власне ім’я.
— Можливо, ви маєте рацію, — на хвилю завагавшись, вирішив другий слідчий і впевнено прицмокнув губами. — Мабуть, ми зіткнулися з бандою з двох людей, у яких просто взаємообернені імена та прізвища. Так, я певний, що так воно і є. Один із них тут, в ескадрильї, один у шпиталі, і ще один десь біля капелана. Тобто їх аж троє! А ви справді впевнені, що ніколи раніше не бачили цих документів?