Читать «Пастка-22» онлайн - страница 297
Джозеф Геллер
— Ніяких розрахунків я не робив, — відрізав Йосаріан.
— Так, мені справді подобається, як ви брешете, — відповів підполковник Корн. — Невже ви не будете гордитися, коли вашого бойового командира підвищать у генерали, усвідомлюючи, що ви служили в полку, де на кожну особу в середньому припадає більше бойових вильотів, ніж у будь-якому іншому? Невже ви не хочете заслужити більше подяк і більше гілочок дубового листя до вашої Повітряної медалі? Де ваш
— Ні.
— В такому разі ви приперли нас до стінки... — сказав підполковник Корн.
— Він мав би посоромитись!
— ...і ми змушені відправити вас додому. Тільки зробіть для нас кілька дрібниць і...
— Що за дрібниці? — перебив Йосаріан з войовничим острахом.
— О, зовсім незначні дрібниці. Справді, ми робимо для вас вельми щедру пропозицію. Ми видамо наказ, згідно з яким ви повертаєтесь до Штатів — реально, ми це зробимо, — а на знак подяки ви повинні лише...
— Що? Що я повинен?
Підполковник Корн різко хихикнув.
— Полюбити нас.
Йосаріан закліпав очима.
— Полюбити вас?
— Полюбити нас.
— Полюбити вас?
— Саме так, — кивнув підполковник Корн, надзвичайно вдоволений простодушним здивуванням і збентеженням Йосаріана. — Полюбити нас. Примкнути до нас. Стати нашим дружком. Казати про нас гарні речі тут і там, у Штатах. Стати своїм хлопцем. Ну, ми ж не просимо аж так багато, хіба ні?
— Ви просто хочете, щоб я вас полюбив? І більше нічого?
— Більше нічого.
— Нічого?
— Просто полюбіть нас усім серцем.
Йосаріанові закортіло розсміятись від душі, коли він з подивом усвідомив, що підполковник Корн говорить правду.
— Це не буде аж так легко, — глузливо вишкірився Йосаріан.
— О, це буде набагато легше, ніж ви думаєте, — підсміхнувся підполковник Корн у відповідь, не зачеплений єхидством Йосаріана. — Ви самі здивуєтесь, як легко вам буде нас полюбити, варто лише почати. — Підполковник Корн підтягнув свої широкі, просторі штани. Глибокі темні борозни, що відділяли його квадратне підборіддя від щелепи, знову вигнулись у глузливій та осудливій посмішці. — Бачите, Йосаріане, ми відкриваємо перед вами шлях до процвітання. Ми підвищимо вас до майора і навіть дамо вам ще одну нагороду. Капітан Флюм уже готує яскравий матеріал для преси про вашу доблесть над Феррарою, вашу глибоку й непохитну відданість нашому полку і вашу неперевершену вірність обов’язкові. Всі оці фрази, до речі, — реальні цитати. Ми прославимо вас і відправимо додому як героя, відкликаного Пентагоном задля підняття бойового духу і пропагандистських цілей. Ви будете жити як мільйонер. З вами носитимуться як зі знаменитістю. На вашу честь будуть влаштовувати паради, а ви будете виголошувати промови, закликаючи людей купувати облігації військової позики. Цілком новий світ розкоші відкриється перед вами, як тільки ви станете нашим дружком. Хіба ж це не прекрасно?
Йосаріан піймав себе на тому, що уважно прислухається до захопливого роз’яснення подробиць.
