Читать «Пастка-22» онлайн - страница 261

— Чудово, полковнику. У вас дар, сер. А далі — корки.

— Корки?

— Відіслати до Нью-Йорка, кукурудзу до Тулузи, мешти до Будапешта, рельси до Уельса, мандарини — до Палестини.

— Майле!

— А в Ньюкаслі у нас вугілля, сер.

Полковник Каткарт скинув руки догори.

— Припиніть! — крикнув він, мало не в сльозах. — Ми марнуємо час. Ви такий же, як я, — незамінний. — Він розгнівано пожбурив геть олівець і схопився на ноги. — Майле, ви не маєте права на шістдесят чотири додаткові вильоти. Ви не маєте права летіти навіть на одне завдання. Вся система розвалиться, якщо з вами щось станеться.

Вдоволений Майло спокійно кивнув головою.

— Сер, ви забороняєте мені літати на бойові завдання?

— Я забороняю вам літати на бойові завдання, — твердо і владно оголосив полковник Каткарт.

— Але це ж несправедливо, сер, — сказав Майло. — А що з моїм послужним списком? Іншим пілотам — і слава, й медалі, і популярність. Чому я маю терпіти лиш за те, що настільки добре керую їдальнею?

— Так, Майле, це несправедливо. Але, як виглядає, ми тут нічого не вдіємо.

— А може, попросимо когось відлітати за мене мої завдання?

— Може, попросимо когось відлітати за вас ваші завдання, — запропонував полковник Каткарт. — От хоча б шахтарів, що страйкують в Пенсильванії та Західній Вірджинії.

Майло похитав головою.

— Ні, їх надто довго вчити. А чого б не когось із нашої ескадрильї, сер? Зрештою, я для них працюю. Годилося б і їм щось зробити для мене.

— Чого б не когось Із нашої ескадрильї, Майле? — вигукнув полковник Каткарт. — Зрештою, ви для них працюєте. Годилося б і їм щось зробити для вас.

— Все по-чесному.

— Все по-чесному.

— Вони б могли літати по черзі, сер.

— Вони навіть могли б літати за вас по черзі, Майле.

— А кому честь і слава?

— Вам честь і слава, Майле. І якщо, виконуючи ваше бойове завдання, хтось заслужить медаль, отримаєте медаль ви.

— А хто помре, якщо його підіб’ють?

— Звісно, він і помре. Зрештою, Майле, все по-чесному. Одне лиш...

— Вам доведеться збільшити норму бойових вильотів.

— Можливо, мені доведеться збільшити норму бойових вильотів, але я не певен, що льотчики її виконуватимуть. Вони й так нарікають, що я підвищив її до сімдесяти. Якщо мені вдасться вмовити хоч одного з офіцерів літати більше, то інші, можливо, наслідують його приклад.

— Нейтлі відлітає більше завдань, сер, — сказав Майло. — Мені щойно по великому секрету сказали, що він готовий на все ради того, щоб залишитися тут з однією дівчиною, в яку закоханий.

— От Нейтлі і відлітає більше завдань! — проголосив полковник Каткарт і голосно ляснув долонями на знак перемоги. — Саме так, Нейтлі відлітає.

І на цей раз я навіть підніму норму вильотів, відразу до вісімдесяти, і в генерала Дрідла очі справді рогом вилізуть. І це гарний спосіб кинути цього паршивого щура Йосаріана знову в бій, де його можуть прибити.

— Йосаріана? — дрож глибокої стурбованості пробіг простим, грубим Майловим обличчям, і він задумливо посмикав кінчик свого рудуватого вуса.

— Еге ж, Йосаріана. Кажуть, ходить тут і розказує, що вже відлітав свої завдання і війна для нього скінчилась. Ну, може, він і справді свої відлітав, але твоїх ще не відлітав, правда? Ха-ха! Яка несподіванка на нього чекає!