Читать «Пастка-22» онлайн - страница 260

Зачувши це, полковник Каткарт умить прояснів і пожадливо потер руки.

— Знаєте, Майле, я думаю, ми з підполковником Корном охоче перебрали б від вас синдикат, — запропонував він недбало і мало не облизався на думку про таку смаковиту перспективу. — Наш досвід з торгівлею помідорами-сливками на чорному ринку якраз придасться. З чого почнемо?

Майло спокійно, з ввічливо-простодушним виразом, глянув на полковника.

— Дякую, сер, це дуже люб’язно з вашого боку. Почніть зі знесоленої дієти для генерала Пекема та знежиреної — для генерала Дрідла.

— Зачекайте, візьму олівець. Що далі?

— Кедри.

— Кедри?

— З Лівану.

— З Лівану?

— Мусимо відправити кедри з Лівану на тартак в Осло, де їх поріжуть на ґонт для будівельника з Кейп-Коду. Далі — горох.

— Горох?

— Зараз у відкритому морі. Маємо повні баржі гороху, що пливуть з Атланти до Голландії як оплата за тюльпани, які відправлено до Женеви за сири, що мусять піти на Відень з пе-о.

— Пе-о?

— Попередня оплата. Трон Габсбургів хитається.

— Майле.

— І не забудьте про оцинкований метал на складі у Флінті. Чотири вагони оцинкованого металу з Флінта треба відправити в плавильні Дамаска до полудня вісімнадцятого, умови франко-борт Калькутта, знижка два проценти при оплаті за десять днів до кінця місяця. Один месершміт з вантажем коноплі має бути в Белграді в обмін на півтора літака С-47 з недочищеними фініками з Хартума, яких вони не можуть позбутися. Гроші за португальські анчоуси, що ми їх продаємо назад у Ліссабон, пустіть на оплату єгипетської бавовни, що вертається нам з Мамаронека, а в Іспанії прикупіть якомога більше апельсинів. За наранхи платиться готівкою.

— Наранхи?

— Так в Іспанії називають апельсини, а це іспанські апельсини. І... о, так. Не забудьте про «пілтдаунську людину».

— Пілтдаунську людину?

— Саме так, пілтдаунську людину. Смітсонівський інститут поки що не в стані придбати у нас другу пілтдаунську людину, але вони чекають на смерть одного багатого, улюбленого мецената і...

— Майле...

— Франція закупить гуртом всю петрушку, яку їм дамо, і це в наших інтересах, бо нам потрібні франки, щоб обміняти на ліри, далі на пфеніги, щоб оплатити фініки, коли їх повернуть назад. Також я замовив велетенську партію перуанського бальсового дерева, яке треба розподілити серед усіх їдалень синдикату на пропорційній основі.

— Вальсове дерево? А навіщо їдальням бальсове дерево?

— У наші дні не так легко натрапити на добре бальсове, полковнику. Я просто подумав, що не варто упускати таку нагоду.

— Ні, мабуть, що ні, — невпевнено припустив полковник Каткарт з таким виглядом, ніби в нього морська хвороба. — І сподіваюсь, ціна була добра.

— Ціна, — відповів Майло, — була шалена... реально завищена! Та оскільки ми купили його в однієї з наших філій, то заплатили з радістю. Подбайте про шкури.

— Кури?

— Шкури.

— Шкури?

— Шкури. В Буенос-Айресі. Їх треба видубити.

— Видубити?

— На Ньюфаундленді. І відправити морем до Гельсінкі бе-пе-о до початку весняної відлиги. До Фінляндії все йде бе-пе-о і до початку весняної відлиги.

— Без попередньої оплати? — висловив здогад полковник Каткарт.