Читать «Пастка-22» онлайн - страница 215

Клянуся, вам треба було бачити, як він там сидить на краю плота, мов капітан корабля, а ми всі просто дивимось і чекаємо, аби він сказав, що робити далі. Він раз у раз ляскав себе по стегнах, наче замерз, і примовляв: «Тепер усе в порядку, все в порядку», — і весь час хихоче, мов якийсь чудило, потім знову: «Тепер усе в порядку, все в порядку», — і далі хихоче, мов якийсь чудило. Ми дивились на нього, як на недоумка. Якби не було на кого дивитись, то ми б там звихнулися вже за кілька хвилин, бо хвиля то накриває нас із головою, то змиває кількох з плоту, а ми мусимо дертися назад, аж тут накочується нова хвиля і знову змиває нас у море. Було весело. Ми то падали в воду, то видирались на пліт. Хлопця, котрий не вміє плавати, ми поклали посеред плоту, але навіть там він мало не захлинувся, бо води на плоту було стільки, що вона весь час хлюпала йому в лице. Я тобі кажу.

Потім Орр заходився відчиняти на плоту всілякі відсіки, і тут стало справді весело. Спочатку він знайшов коробку з шоколадом і роздав кожному по плитці, отож ми сидимо і їмо солоні шоколадки, а хвиля все змиває і змиває нас у море. Потім він знайшов кілька бульйонних кубиків та алюмінієві чашки і зробив для нас суп. Далі знайшов чай. Повірте, він це зробив! Можете уявити собі, як він пригощає нас чаєм, а ми сидимо мокрі як хлющі по дупу в воді? Тут я звалився з плоту, просто від реготу. Ми всі реготали. А він — геть серйозний, лиш дурнувато хихикає і шкіриться. Ну й дивак! Усе, що знайшов, те використав. Знайшов засіб проти акул — і тут же побризкав воду навколо плоту. Знайшов фарбу для маркерного маяка — і теж вилив у воду. А потім знаходить волосінь з сухою наживкою, і весь аж засяяв, немов до нас уже поспішає катер рятувальної служби, щоб підібрати, поки ми ще не вмерли від спеки, холоду і голоду, чи поки ще німці не вислали моторку з Ла-Спеції, щоб захопити нас у полон або розстріляти з кулемета. В кліп ока Орр закинув ту волосінь у воду, і вже виспівує, мов безтурботний жайворонок. «Лейтенанте, що ви збираєтесь упіймати?» — питаюся. «Тріску», — відповідає він. І не жартує. І добре, що нічого не впіймав, а то їв би ту тріску сирою, якби упіймав, і нас примусив би їсти, бо він знайшов там маленьку книжечку, де пише, що сиру тріску їсти можна.