Читать «Пастка-22» онлайн - страница 178

— Глянь на них, — вигукнув він, задихаючись від хвилювання. — Це мої друзі, мої співгромадяни, мої товариші по зброї. Ніхто й ніколи не мав стільки щирих друзів. Невже ти гадаєш, що я скривдив би хоч когось із них без нагальної на те потреби? Чи в мене мало своїх турбот? Хіба ти не бачиш, як я переживаю за ту бавовну, що громадиться на пристанях Єгипту? — Голос Майла зламався, і він учепився за Йосаріанову сорочку, мов потопальник. Його очі засмикались, мов дві брунатні гусениці. — Йосаріане, що мені робити з такою купою бавовни? Це все ти винний, що дозволив мені її купити.

Бавовна громадилась на пристанях Єгипту, і ніхто не хотів її брати. Майло й не здогадувався, що Нільська долина така плодюча і що на закуплений ним урожай взагалі не буде попиту. Їдальні його синдикату відмовились помогти; усі одностайно збунтувалися проти пропозиції Майла зняти з кожного грошовий внесок за його особисту частку врожаю єгипетської бавовни, таким чином порівну розділивши між усіма її вартість. Навіть надійні Майлові друзі німці підвели його в цій скруті: вони віддавали перевагу ерзацу. Їдальні відмовилися допомогти навіть зі зберіганням бавовни, і його витрати на складські приміщення стрімко зростали, спустошивши його фінансові резерви. Гроші, зароблені за орв’єтську операцію, вичерпалися. Майло став писати додому, щоб йому повернули ті гроші, які він переказував їм за кращих часів; невдовзі й вони закінчились. А нові тюки бавовни щодня все прибували до Александрійського порту. Щоразу, коли йому вдавалось викинути на світовий ринок і продати якусь частину бавовни, собі у збиток, спритні єгипетські посередники в Леванті тут же перехоплювали й повертали йому бавовну за початковими цінами, тож його становище дедалі погіршувалось.

«Підприємство М і М» опинилось на межі банкрутства. Майло проклинав себе за свою колосальну захланність та дурість, через які він скупив увесь річний урожай єгипетської бавовни, але контракт є контракт і його треба шанувати, й одного вечора після розкішної вечері усі Майлові винищувачі та бомбардувальники піднялися в повітря, тут же вишикувались у бойовий стрій і почали скидати бомби на розташування полку. Напередодні він уклав з німцями ще одну угоду, цього разу — розбомбити власну базу. Майлові літаки розділились для добре злагодженої атаки і почали бомбити бензосховища і склади боєприпасів, ремонтні ангари та бомбардувальники Б-25, які спочивали на своїх стоянках, що формою нагадували льодяники на паличках. Його екіпажі не зруйнували злітно-посадкової смуги та їдальні, щоб по закінченні роботи мати змогу безпечно приземлитися й перед сном перекусити щось гаряче. Вони бомбили, не вимикаючи бортових фар, оскільки ніхто не стріляв у відповідь. Вони бомбили всі чотири ескадрильї, офіцерський клуб і будинок штабу полку. Нажахані люди вискакували зі своїх наметів, не тямлячи, куди бігти. Звідусіль чулися зойки поранених. Кілька осколкових бомб вибухнули в дворі перед офіцерським клубом, пробивши рвані діри в дерев’яних стінах і в животах та спинах цілої шеренги лейтенантів та капітанів, що стояли біля бару. Вони зігнулися від болю й попадали. Решта офіцерів у паніці кинулись до обох виходів і, не бажаючи йти далі, застрягли у дверях, мов щільна, виюча гребля з людської плоті.