Читать «Пастка-22» онлайн - страница 158

— Іди з ним, — коротко наказав Майло Йосаріанові. — Пам’ятай про свою місію.

— Гаразд, — зітхнувши, погодився Йосаріан, пам’ятаючи про свою місію. — Але принаймні дозволь мені спочатку знайти номер у готелі, щоб я потім як слід виспався.

— Ти добре виспишся з дівчатами, — відповів Майло з тим самим загадковим виглядом. — Пам’ятай про свою місію.

Та виспатися їм взагалі не вдалося, бо Йосаріан та Орр опинились у двоспальному ліжку, затиснуті між двома дванадцятирічними двадцятивосьмирічними проститутками, які виявилися липкими й ожирілими і які цілу ніч постійно будили їх і просили помінятись партнерками. Невдовзі Йосаріанове сприйняття реальності настільки затуманилось, що він не звернув уваги на бежевий тюрбан на голові причепливої гладухи, якого вона не знімала аж до наступного ранку, коли шахраюватий десятирічний звідник з гаванською сигарою в зубах, грубо збиткуючись, зірвав його на очах у всіх, виставивши на показ у яскравому промінні сицилійського сонця її шокуючий, потворний і лисий череп. Мстиві сусіди наголо обстригли її за те, що вона спала з німцями. Дівчина ображено заверещала і кинулася перевальцем за шахраюватим десятирічним звідником, її бридкий, блідий, зневажений скальп недоладно гойдався вгору-вниз довкола химерної темної бородавки її обличчя, як щось вибілене й непристойне. Йосаріан ніколи не бачив нічого голішого. Звідник крутив тюрбаном на пальці, як трофеєм, відскакуючи на кілька дюймів від її простягнутих долонь, і мордував її, бігаючи колами по площі, переповненій людьми, що заходились реготом і тицяли пальцями на Йосаріана, як на посміховище, і тут підійшов Майло з виразом похмурого поспіху і докірливо скривив губи, побачивши таку соромітну й легковажну сцену. Майло наполіг, щоб вони негайно летіли на Мальту.

— Ми не виспались, — заскиглив Орр.

— Все це ваша вина, — тоном праведника засудив їх Майло. — Якби ви провели цю ніч у себе в номері, а не з тими аморальними дівицями, то зараз ви б почувалися так само бадьоро, як і я.

— Ти звелів нам іти з ними, — закинув йому Йосаріан. — І в нас не було номера в готелі. Лише ти дістав собі номер у готелі.

— Це теж не моя вина, — зарозуміло заявив Майло. — Звідки я міг знати, що до міста з'їдуться всі скупники турецького гороху?

— Ти це знав, — накинувся на нього Йосаріан. — Тепер ясно, чому ми на Сицилії замість Неаполя. Ти вже, напевно, забив цілий літак своїм клятим турецьким горохом.

— Тссс! — суворо застеріг Майло, кинувши багатозначний погляд у бік Орра. — Пам’ятай про свою місію.

Коли вони прибули на аеродром, щоб летіти на Мальту, бомбовий відсік, задня та хвостова секції літака, а також більша частина секції горішньої турелі були вщерть напаковані мішками з турецьким горохом.