Читать «П"ять життів доктора Гундлаха» онлайн - страница 45

Гундлах підвівся.

— Де ви вчились так розмовляти з людьми? — сердито запитав він. — У Бонні, перед своїми дітьми? Можливо, їм і подобається такий тон, а мені не дуже. Ну що ж, я був вельми радий… І ще одне: у своєму звіті я постараюся оцінити підтримку, яку ви мені надали.

— Чому ви так хвилюєтесь? Звичайно, ми постараємося якось вам зарадити. Може, вип'єте чогось?

— Пийте самі. Я пити не хочу, я хочу знати точну адресу, куди можна заявити про пограбування, така заява неминуча.

— Така ж неминуча, як і безнадійна, мій любий…

— Ваше довір'я органам правопорядку режиму, при якому ви акредитовані, здається, похитнулося?

— Це ви так сказали. Їдьте спокійно у свою фірму, а я тим часом поміркую, що для вас можна зробити, — відповів Вальман, підводячись із удаваною посмішкою на обличчі.

Закінчуючи лагодити зіпсований замок багажника, Гертель сказав:

— Здорово, Гансе. Ну й піддали ви йому пари.

— А він і так ніби весь із пари… — відповів Гундлах.

Дорогою Гертель висловив йому свою думку про Вальмана. Млявий ветеран тропіків, який не зносить сонця, але подовгу вистоює в аеропорту, зустрічаючи поважних добродіїв. Нещодавно Вальман навіть йому, Гертелеві, протягом п'яти хвилин тричі міцно тиснув руку, коли він, Гертель, прилетів сюди. То була дуже важлива риса торговельного радника.

Зайтц був уже в курсі справ. Гундлах зрозумів, що це близький друг Вальмана. Він з виляском кинув на стіл грудку пластикової вибухівки, а як другий речовий доказ дістав з кишені видане йому посольством рекомендаційне посвідчення з поліцейською печаткою. Доктор Зайтц з огидою відвернувсь од вибухівки й уважно придивився до штампу в документі. На паперах він знався.

— Кажете, це офіційна печатка сільської гвардії? — здивовано вигукнув він. — І ви не мали часу перевірити? Тоді погляньте зараз! Це штамп похоронного бюро «Сінай»!

— Оце штука! — вихопилося в Гертеля. — Мафія!.. Теж по-своєму дотепно.

— Помовчте! — крикнув на нього Зайтц. — Ви також співучасник.

— Що ви маєте на увазі, пане Зайтц?

— Чи відомо вам, що таке продуктивність?

— Праця, виконана за одиницю. часу.

— Ні, корисний наслідок. У вашій діяльності він дорівнює нулю. Отже, помовчте. Хіба ви не підтримували пана Гундлаха у виконанні його задуму? Ви часто поводились надто зухвало, і тепер також. Зараз вам більше личило б трохи розкаятись у своїй провині.

З'ясувалося, що незабаром після того, як вони виїхали з двома валізами грошей у багажнику, зателефонували викрадачі й сказали те саме, що й учора: «Сьогодні передача не відбудеться…» Така ж телефонограма, сказав Зайтц, лежить на ім'я Гундлаха в готелі. Зайтц негайно вислав услід за ними автомашину, але через затримки на контрольних пунктах вона приїхала до інституту тропіків надто пізно. Він зателефонував до інституту, але був такий приголомшений і говорив так схвильовано, що там нічого не могли зрозуміти. Зайтц, здавалося, передчував нещастя, яке він неспроможний був одвернути. Але на відміну від Вальмана він не мав у душі зловтіхи, йому було боляче, що фірма втратила стільки грошей. Свою злість він зігнав на Гертелі, а той покірливо слухав його докори.