Читать «П"ять життів доктора Гундлаха» онлайн - страница 163

— Оце й усе, що ви хотіли мені запропонувати? — розчаровано спитав він.

Мак-Лін лукаво посміхнувся, й спритно, мов циркач, розгорнув на столі карту Гідрографічного офіса Лондонського адміралтейства. На ній у масштабі 1: 145 000 було зображено бухту Фонсека, здебільшого в чорно-білих кольорах, водна гладінь була світло-голуба, суходіл позначався сіруватим тоном; в узбережній смузі виділялося шість маяків, майже всі на північному заході… Мак-Лін показав на щось пальцем у правому ріжку аркуша. Там, на південному сході бухта утворювала конус, який переходив у звивисту річку на території Нікарагуа. Річка була судноплавна, береги її поросли лісом, ширина сягала половини морської милі. Позначена цифрами глибина сягала від трьох до одинадцяти футів.

— Моє відкриття — Естеро-Реаль, — сказав Мак-Лін майже пошепки, але надаючи своїм словам якогось особливого значення. В цю мить він був схожий на зухвалого старого фокусника. — Естеро-Реаль — так називається оте дивне гирло. Цією річкою сплавляють ліс, і, як я виявив, традиційним ремеслом тут є контрабанда. І саме тут, містере Гундлах, на цих диких берегах, які практично неможливо контролювати, може бути джерело довозу зброї! Річка бере початок зовсім недалеко, чи не в Манагуанському озері. Не дуже великим судном можна пливти на добрих тридцять миль вгору від гирла.

Переваги цього шляху здавались очевидними: зовсім немає потреби випливати в одкрите море, від гирла річки дуже близько до Гондурасу, отже, не натрапиш на сторожові судна, які курсують у морі; далі під прикриттям безладно розкиданих у морі шести чи восьми скелястих островів можна пропливти до самого Сальвадору… Мак-Лін, як видно, діставав насолоду, демонструючи свої знання. Повідомляючи про ці, роздобуті ним деталі, він, здавалося, дуже пишався, а їх політичне значення його мало цікавило. Він належав до того типу репортерів скандальної хроніки, яких професійні успіхи й невдачі ганяють з одного кінця планети в інший.

— А найкраще те, що умови для плавання в усій бухті нормальні, — сказав він із задоволенням, поклавши на карту розчепірену долоню, мов піаніст завчений акорд. — І до Сан-Лоренсо в Гондурасі, й до Амапали на острові Тігре, і ліворуч до Ла-Уньйон. Там завжди повно спортивних яхт, аквалангістів і рибалок, отже, поміж них, я певен, дуже легко замаскуватись і контрабандистам… Чому ви на мене так дивитесь? Позавчора я взяв напрокат човна і все роздивився.

— А де зараз той човен?

— Я зафрахтував його на цілий тиждень. Він стоїть рівно на сімнадцять миль вище від гирла на лівому березі, три години їзди автомашиною… А чого ви так нервуєте? Якщо він вам потрібен — беріть. Але з єдиною умовою: ви надаєте мені виключні права на повість, яку я напишу за вашим матеріалом.